Святе Письмо з розважанням на 29 червня

Послання до Римлян 4:13-25 13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, - 14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. 16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, 17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» 18 Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» 19 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари. 20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, 21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. 22 Тому і пораховано йому це за оправдання. 23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, 24 але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.   Євангелія від Матея 7:21-23 21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили? 23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!

---

Сучасний світ у ліберальності та вседозволеності  начебто пропонує вибір, однак той вибір завжди чимось мотивований - модою, тенденціями тощо. Вибір Христа - це ж абсолютно внутрішній вимір вибору. Часто ми вміємо не бачити своїх недоліків, нам видається, що якась дрібничка, яка насправді є гріхом, зовсім непомітна, не шкодить. Однак все-таки шкодить - найменші поступки у духовному плані насамперед унеможливлюють удосконалення. Ми можемо окреслити собі модель розвитку, комфортну, начебто християнську, але чи потім не скаже нам Ісус, що не знає, хто ми. Мусимо пильнувати себе в найменшому, аби бути знаним у Бозі. Амінь.