Святе Письмо з розважанням на 29 грудня

Послання Апостола Павла до Євреїв 11, 8; 11-16. 8. Браття, вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав узяти у насліддя, і пішов, не знаючи, куди йде. 11. Вірою і сама Сара дістала силу зачати, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. 12. Від одного, отже, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. 13. У вірі померли всі ці, не одержавши обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони чужинці на землі й захожі. 14. Ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини. 15. І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час вернутися. 16. Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто. Євангеліє від Марка 9, 33-41. 33. Одного разу прийшов Ісус і учні його у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: – Про що ви сперечалися в дорозі? 34. Вони мовчали, бо сперечалися були в дорозі, хто з них більший. 35. Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох і каже до них: – Коли хто хоче бути першим, нехай буде а усіх останнім і усім слугою. 36. Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: 37. – Хто прийме одне з таких дитят у моє ім'я – мене приймає; а хто мене приймає – не мене приймає, а того, хто послав мене. 38. Іван сказав до нього: – Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, і ми заборонили йому, бо не ходить з нами. 39. Ісус відповів: – Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би скоро лихословити мене. 40. Бо хто не проти нас, той за нас. 41. – Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.

Чим учні Ісуса займаються під час дороги - міряються своєю значимістю! Чим ми відрізняємось від них сьогодні, коли маримо отримати статус у суспільстві, зробити кар'єру? Без сумніву, кожному з нас важливо розуміти свою значимість, потрібність, реалізованість. Це наше природне прагнення і в тому немає нічого поганого. Однак саме прагнення влади, титулів, значимості найчастіше приводило людей до душевного краху. Тому ми, як і учні колись, маємо почути слова Ісуса: Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою. Вкрай непопулярне рішення, правда? Безліч найсміливіших стартапів, бізнес-рішень, соціальних ідей провалюються навіть після величезного успіху. Бо не базуються на фундаменті служіння, а на фундаменті егоїзму, гордості, пихи. Бог не має нічого проти нашого успіху - Він прагне цього, але насамперед - щоб духовна зрілість керувала всіма нашими починаннями. Мабуть, учні Ісуса почули тоді ці слова не тільки вухами, але й серцем. І пішли служити, стали найменшими - щоб своєю покорою і силою утворити фундамент усієї Церкви. Так же ж? Тому кожного разу, коли нам захочеться вкотре поговорити чи похвалитись своїм статусом, досягненнями, владністю - молімось до Святого Духа, щоб Він допоміг побачити, кому в цю хвилю ми маємо послужити. Амінь