Святе Письмо з розважанням на 30 квітня

Діяння Апостолів 10, 1-16. 1. В тих днях був у Кесарії один чоловік на ім'я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він десь коло дев'ятої години дня, ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього й до нього мовив: – Корнилію! 4. Той глянув на нього і, переляканий, озвався: – Що, Господи? Він сказав до нього: – Твої молитви і твої милостині вознеслись до Бога, і він згадав про тебе. 5. Пошли, отже, людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного Симона гарбаря, що має дім край моря. 7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх слуг та побожного вояка з тих, що були з ним постійно, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. 9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю молитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотів їсти. І от як йому готували, найшло на нього захоплення: 11. бачить він небо відкрите, і з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив'язана за чотири кінці, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотироногі, земні плазуни й небесні птиці. 13. І залунав до нього голос: – Устань, Петре, заколи і їж! 14. Петро відповів: – Ніколи, Господи, бо я ніколи нічого поганого й нечистого не їв. 15. І знову, вдруге, залунав голос до нього: – Що Бог очистив, ти не погань. 16. Це сталося тричі, і зараз же скатерка піднялась на небо.   Євангеліє від Йоана 6, 56-69. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: 56. Хто їсть моє тіло й п'є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому. 57. Як мене послав живий Отець і я живу Отцем, так і той хто їсть мене, житиме мною. 58. Це – хліб, що зійшов з неба. Не як батьки ваші їли манну й померли: хто їстиме цей хліб, житиме повіки. 59. Так говорив він, коли навчав у синагозі, в Капернаумі. 60. Почувши це, багато хто з його учнів говорили: – Жорстока ця мова! Хто може її слухати? 61. Ісус, знаючи в собі, що учні його ремствують, мовив до них: 62. – Це вас блазнить? А що коли побачите, як Син чоловічий возходить туди, де був перше? 63. Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя. 64. Та дехто з вас не вірує. Ісус бо знав від самого початку, хто ті, що не вірують, і хто той, що його зрадить. 65. І додав: – Ось чому я сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли його йому не буде дано моїм Отцем. 66. 3 того часу багато хто з його учнів відійшли від нього й більше з ним не ходили. 67. Тому Ісус сказав до дванадцятьох: – Невже й ви хочете відійти? 68. Озвався до нього Симон Петро: – Господи, до кого нам іти? У тебе – слова життя вічного. 69. Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий.

---

Євангеліє від Йоана 6, 63 «Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає». Дух оживляє. Саме він нас робить сильнішими та міцнішими перед випробуваннями. Навіть коли тіло покалічене, немічне – дух живий. Він може бути ослабленим, а може буде дуже могутнім. Все залежить від нас. Ми щодня споживаємо фізичну їжу, щоб мати фізичні сили. Та щоб зміцнитись в Бозі – маємо споживати духовну їжу. Це Святе Причастя – тіло і кров Господа нашого Ісуса Христа. Він Ними пожертвував заради нас. Лиш приймаючи Тайну Святої Євхаристії – зростаємо духовного, стаємо менш вразливими перед спокусами. Це своєрідний захист від різного роду земних випробувань. У ньому – слова життя вічного.