Святе Письмо з розважанням на 31 грудня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 200 зач.; 1, 11-19.

11. Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; 12. бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа.

13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив 16. об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, 17. не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.

18. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. 19. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 4 зач. 2, 13–23.

13. Як відійшли мудреці, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже:

– Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.

14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15. де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.

16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія:

18. В Рамі чути голос,

плач і тяжке ридання :

то Рахиль плаче за дітьми своїми

й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.

19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже:

– Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.

21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, 22. але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Мт. 2, 13–23: «Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка».

За християнською традицією, наступного дня після великого свята завжди святкуємо пам’ять осіб, які є найбільше причетні до цього свята. Саме тому по Різдві Господа нашого Ісуса Христа ми вшановуємо Пресвяту Богородицю. Хто, як не вона, була найбільше причетна до народження нашого Спасителя? Якби в час Благовіщення Богородиця не сказала «так», то що було б із людством тепер? Це годі собі уявити й усвідомити. Як одне «так» Богородиці перемінило весь світ! Здавалося б, це таке незначне й коротке слово, проте наскільки важливе й вчасне.

Так і в нашому житті – немає речей неважливих. У цьому світі важливе абсолютно все, усе глибоко пов’язане й випливає одне з одного. Наші вчинки, наші слова й навіть наші думки мають великий вплив на буття всесвіту. Кожен з нас або примножує добро в цьому світі, або примножує зло.

Богородиця через свій вчинок – одне «так» – стала учасницею спасення всього людства. І так само через нас, здавалося б, простих людей, Бог хоче робити великі діла. Пресвята Богородиця і всі святі – це приклад і доказ того, що Бог може творити великі речі через тих, які довіряють Йому.