Святе Письмо з розважанням на 4 травня

Діяння Апостолів 10, 44 – 11, 10. 44. В тих днях Петро ще говорив ці слова, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову. 45. Вірні з обрізання, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган, 46. бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: 47. – Чи може хто відмовити для хрищення цим, що, як і ми, одержали Святого Духа? 48. І велів, щоб їх христили в ім'я Ісуса Христа. Тоді вони просили його зостатись у них кілька днів. 1. Апостоли й брати, які були в Юдеї, довідалися, що й погани прийняли слово Боже. 2. Як Петро прийшов в Єрусалим, обрізані накинулись на нього, 3. кажучи: – Чого увійшов єси до необрізаних і їв з ними? 4. Петро почав їм викладати за порядком усю справу, кажучи: 5. – Я був у місті Яффі й молився, і бачив у захопленні видіння: якась річ спускалася, неначе скатерка велика, прив'язана за чотири кінці, сходила з неба й наблизилась до мене. 6. Приглянувшись до неї пильно, зауважив я і побачив чотироногих землі, звірів і плазунів, і птиць небесних. 7. Почув я і голос, що говорив до мене: «Встань, Петре, заколи і їж!» 8. Та я озвався: «Ніколи, Господи, ніколи бо ніщо погане або нечисте не входило в мої уста». 9. І вдруге голос мені відповів з неба: «Що Бог очистив, ти не погань». 10. Це сталося тричі, і знову все було взяте на небо. Євангеліє від Йоана 8, 21-30. 21. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: – Я відходжу, і ви мене шукатимете, і в грісі вашім помрете. Куди я йду, ви не можете прийти. 22. Юдеї казали: – Чи не вб'є він, бува, себе самого, коли каже: куди я йду, ви не можете прийти? 23. Далі додав: – Ви – здолу, я – згори. Ви – з цього світу, я – не з цього світу. 24. Тому я сказав вам: помрете у гріхах ваших; бо коли не увіруєте, що я єсьм, помрете у ваших гріхах. 25. Вони йому сказали: – Хто ти? Ісус відповів їм: 26. – Я той, що говорив до вас спочатку. Багато маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те у світі говорю. 27. Вони не збагнули, що він їм про Отця говорив. 28. Тоді Ісус мовив до них: – Коли ви Сина чоловічого піднесете вгору, тоді взнаєте, що я єсьм і що від себе не чиню нічого, але як навчив мене Отець мій, говорю. 29. Той, хто послав мене – зо мною і не лишив мене самого, бо я завжди чиню те, що йому до вподоби. 30. Коли він говорив так, численні увірували в нього.

---

Йо. 8, 24: "Бо коли не увіруєте, що я єсьм, помрете у ваших гріхах"

Смерть ми сприймаємо як завершення земного життя. Та померти можна значно швидше - морально, духовно. Спорожнілість духовна прирікає нас на постійну деградацію. Ми не завжди помічаємо наше повільне помирання. Здається, що життя тече у тому ж руслі, що й завжди, але насправді це найбільша омана. Важливо помітити і зрозуміти: щось пішло не так. Шукати причини цього варто найперше в тому, що змінилося довкола нас, що змінилося в нас самих, коли зневіра і небажання бути з Богом оселилися в нашій душі. Лише так, зрозумівши, усвідомивши і націлившись на зміни, можна змінити ситуацію в інший бік. Лише через відкрите серце та готовність довірити своє життя Богові можемо заново почати жити.