Святе Письмо з розважанням на 4 травня

Псалом 62

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 62: “Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно”

Ми постійно перебуваємо в пошуку Бога. Цей стан для нас, людей, – перманентний. Хочемо того, чи ні, та саме пошук штовхає нас до змін – у собі, у своєму житті, у напрямках руху.

Так, іноді, коли зосереджуємося на своїх повсякденних клопотах, забуваємо, що шукали Його і не просто задля пошуку, а тому, що це природно – хотіти бути з Творцем.

Ми шукаємо Бога, щоб знати, що маємо тверду основу тут і певність, що будемо врятовані поза межею свого тілесного життя.