Святе Письмо з розважанням на 5 червня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 32 зач.; 13, 13-24.

13. В тих днях Павло й ті, що були з ним, відпливли в Пергу в Памфілії, але Іван відлучився від них і вернувся в Єрусалим. 14. Вони ж, перейшовши Пергу, прийшли в Антіохію в Пісідії і суботнього дня ввійшли до синагоги й сіли. 15. По прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати:

– Мужі брати, як маєте яке слово втіхи для народу, кажіте.

16. Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив:

– Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!

17. Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і возвисив цей народ, коли він був приходнем у Єгипетській землі, і потужною рукою вивів їх із неї. 18. І сорок років годував їх у пустині; 19. вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю 20. по яких чотириста п'ятдесятьох роках. Після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. 22. Та відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: я найшов Давида, сина Єссея, чоловіка по моєму серцю, що виконає всю мою волю. 23. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, 24. а Іван перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 18 зач. 6, 5-14.

5. В той час Ісус, підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:

– Де нам купити хліба, щоб ці їли?

6. Казав він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. 7. Филип озвавсь до нього:

– Та й за двісті динаріїв хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось.

8. Каже до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:

9. – Є тут один хлопчина, що має п'ять ячмінних хлібів і дві риби; але що це на таку силу людей!

10. Сказав Ісус:

– Веліте людям сісти.

Було ж багато трави на тому місці, і сіли вони числом яких п'ять тисяч чоловіків. 11. Узяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, роздав тим, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли. 12. Коли ж вони наситилися, мовив до своїх учнів:

– Зберіть шматки, що зосталися, щоб ніщо не пропало. 13. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які були лишилися в тих, що їли. 14. Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили:

– Це справді пророк, що має прийти у світ.

Йо. 6, 5-14. «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»

Дуже часто ми відчуваємо безпорадність у тих чи інших ситуаціях, наприклад, не віримо, що можемо якось суттєво вплинути на ситуацію – політичну, економічну, суспільну. У багатьох ділянках нашого життя настають моменти, коли наші сили та можливості в певній ситуації такі ж мізерні, як п’ять хлібів і дві риби на многоту народу.

Цей же уривок Євангеліє показує нам щось дуже важливе. Господь, звичайно, зміг би чинити чуда навіть без цих п’яти хлібів і двох риб, але Він потребував, якщо можемо так сказати, щоб саме через них створити щось велике, якесь чудо.

Так само в нашому житті. Бог не очікує від нас якихось великих речей, знамень, того, що понад нашу силу, а лише того, що можемо зробити. Кожен із нас може дати Богові «свої хліби чи свої риби», які, на перший погляд, не можуть нічого суттєво змінити в ситуації. Але через ті наші маленькі діла, маленькі зусилля Бог творить великі речі.

Владика Венедикт (Алексійчук)