Святе Письмо з розважанням на 5 лютого

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 181 зач.; 6, 1-10.

1. Браття, як співробітники благаємо вас благодаті Божої не приймати марно. 2. Бо каже:

Сприятливого часу я вислухав тебе
і в день спасіння я поміг тобі.

Ось тепер – час сприятливий, ось тепер .– день спасіння. 3. Не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; 4. але в усьому показуємо, що ми слуги Божі, у великій терпеливості, у скорботах, у бідах, у великій тісноті, 5. під бичуванням, у темницях, у заколотах, у трудах, у недосипаннях, у постах, 6. у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7. у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці; 8. у славі й безчесті; у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві; 9. як незнані, але добре знані; як ті, що вмирають, але все живі; як карані, та не убиті; 10. як сумні, та завжди веселі; як бідні, але багатьох збагачують; як ті, що нічого не мають, але все посідають

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 62 зач. 15, 21-28.

21. Того часу ввійшов Ісус у сторони тирські та сидонські. 22. Аж ось жінка хананейка вийшла з тих околиць і стала кричати:

– Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку.

23. Він не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити:

– Відпусти її, бо вона кричить за нами.

24. Він у відповідь сказав:

– Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля.

25. Вона підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже:

– Господи, поможи мені!

26. Він відповів їй:

– Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.

27. А вона каже:

– Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.

28. Тоді Ісус у відповідь сказав їй:

– О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.

І видужала її дочка від тієї години.

---

Матея 15, 22: «Змилуйся надо мною, Господи»

Милосердя – те, чого потребує кожен із нас. Навіть тоді, коли здається, що ми самостійно керуємо своїм життям, що досягли найбільших висот – потребуємо милосердя Господнього, щоб Він підтримав, коли стоїмо на хиткій дорозі спокуси гріхом, коли не бачимо нікого, окрім себе, коли піддаємося своїй немочі.

«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова з величезною надією на Господню любов.

«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова не лише. коли нам страшно, коли маємо якісь пережиття, а й у час, коли переповнені щастям.

Боже милосердя – те, чого щоденно потребуємо на своєму життєвому шляху.