Святе Письмо з розважанням на 6 березня

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Псалом 50: "Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї "

Напевно найчастіше серед наших прохань до Бога є просьба про помилування. І вона зазвичай стосується одного - помилування через нашу гріховність.

Ви помітили, що коли грішимо - кожен по-своєму, кожен із власних причин і мотивів, то маємо сміливість на цей переступ Господніх законів, Господньої любові. Але не завжди вистачає сміливості визнати, що згрішили через свою меркантильність.

Так, значно простіше сказати: "я нещасна, немічна людина, що я можу, я слабка"... Це викликає жалість до самих себе і водночас є виправданням: я грішна, бо слабка.

Та спробуйте щоразу, коли просите помилування за гріх визнати: "я вчинила цей гріх, бо: заздрісна, жадібна, корислива"... І цей список можна продовжувати.

Так, це неприємно. Від цього стає гидко. Адже тоді розумієш, що не є нещасним слабким створіння, а що в собі ховаєш зло і навіть більше, добровільно його підживлюєш своїми гріхами.

Та зрозумійте, що водночас отаке усвідомлення, оце визнання дасть змогу швидше позбутися цієї слабкості, бо вона не викликатиме жалю, а лише огиду. А від того, що нам неприємне, гидке ми позбуваємося значно легше.