Святе Письмо з розважанням на 6 квітня

Псалом 102

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім'я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам'ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіть Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіть Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіть Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Псалом 102: "Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійств його ніколи"

Як довго ви пам'ятаєте щось прикре, що вам заподіяла людина? Навіть коли образа минає, осад залишається, правда? І зустрічаючись, навіть випадково, згадуєте емоції, які пережили.

А як довго пам'ятаєте те добре, що для вас зробила людина? Погодьтеся, що емоції від цього розвіюються значно швидше, ніж від прикростей.

Дивно, але чомусь добро сприймаємо як належне. Бо від цього нам комфортно.

Але, якщо нам встановлюють якісь межі, коли мусимо дотримуватися певних правил, то настільки зосереджуємося на цьому, що вже й не помічаємо, скільки насправді отримуємо з цього для себе доброго.

Господь ніколи не веде нас порожніми стежками. Йдучи за ним, ми ніколи не опинимося в глухому куті. Та, щоб це усвідомити, треба йти!