Святе Письмо з розважанням на 6 вересня

Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 13, 3-13. 3. Браття, ви шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, але сильний між вами. 4. Хоч його розп'ято через неміч, але він живе Божою силою. Такі ми, хоч немічні в ньому, однак будемо з ним жити Божою силою вам на благо. 5. Розпізнавайте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Коли ні, то ви не випробувані. 6. Та надіюся, ви пізнаєте, що ми таки випробувані. 7. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили: не щоб ми явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі не були випробувані. 8. Бо ми не можемо нічого проти правди, а тільки за правду. 9. Ми бо радуємося, коли ми немічні, а ви сильні. Саме про це ми й молимося: про вашу досконалість. 10. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не чинити суворо силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати. 11. Зрештою, брати, радійте, прямуйте до досконалости, бадьоріться, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. 12. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають. 13. Благодать Господа Ісуса Христа, і любов Бога, і причастя Святого Духа з усіма вами.   Євангеліє від Марка 4, 35-41. 35. Сказав Господь своїм учням: – Перепливімо на той бік! 36. І, зоставивши народ, беруть його з собою, так як він був у човні; були ж і інші човни з ним. 37. І знявся сильний буревій, і хвилі линули в човен, так що він уже наповнювався водою. 38. А він був на кормі і спав на подушці. Вони збудили його й кажуть йому: – Учителю, байдуже тобі, що гинемо? 39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: – Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і настала велика тиша. 40. Тоді сказав до них: – Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри? 41. Страх великий огорнув їх, і вони казали один одного: – Хто це такий, що йому вітер і море послушні?

---

Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри? Ідемо до церкви і старанно намагаємось виконати всі обрядові приписи. Бо дуже хочемо, щоб Бог почув. Особливо, коли трапляються якісь негаразди. Але іноді здається, що Бог не чує. Втративши терпеливість пробуємо пошукати "альтернативних" методів - забобонних, ритуальних. Де тоді наша віра? Де наша віра, коли потрапляємо у шквал житейського моря? Ми так, як і учні, думаємо, що Ісус спить і Йому байдуже? Але ж Бог на хресті - чи не найбільш правдиве підтвердження любові до людини? Боже, щодня твори у моєму серці любов міцну і безкомпромісну, щиру і віддану. Амінь.