Святе Письмо з розважанням на 7 березня

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні. Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене. Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого. Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу. Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму. Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я. Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі. Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого. О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий. Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене. Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль. І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве. Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває. Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає. На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже. Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене. Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди. Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся. А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять. І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю. Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже. Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

---

Довгі черги до сповідальниць... Піст вкотре стає часом "глобального" покаяння. Чи вистачає нам лише цього короткого часу, щоб побути з Богом? Лише раз на рік прийти і поговорити з Ним віч-на-віч. Насправді сповідь дуже багато можливостей відкриває для нас, а найперше дарує нагоду подивитись на себе очима Бога, які сповнені любов'ю. Господь дуже добре знає причину кожного нашого вчинку, доброго чи злого. Однак Він хоче, щоб і ми самі знали і розуміли причини свого вибору. Сповідь - це іспит нашого довгого навчання досконалості, віри та довіри. Коли багато гріхів, ми стаємо  нечутливі до їх поповнення. Брудна душа ніяк не може знайти спокою. Подібно, як не заспокоїться вода у захаращеному рівчаку - їй нікуди плисти.