Святе Письмо з розважанням на 8 березня

Псалом 16

Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.

Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.

Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.

Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.

Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.

До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.

Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.

Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.

Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.

Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.

Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.

Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;

Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.

Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.

А я в моїй правді твоє лице побачу* і, проснувшися, насичусь твоїм видом.

Псалом 16: “Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх…”

Ким би ми не були, де б не були, скільки нам би не було років – ми завжди потребуємо відчувати себе в безпеці. Нам потрібна опіка когось, хто знає про нас абсолютно все. Хто знає нас краще, ніж ми самі. Того, хто в найскладніший для нас час скаже: “Не бійся! Я – з тобою!”

Погодьтеся, що таку надійну особу ми шукаємо в своєму житті. Комусь це вдається, хтось невтомно шукає все своє життя, а хтось – зневірюється і поринає в тугу.

Але насправді від перших хвилин навіть не появи на світ, а взагалі нашого існування, ми маємо Того, хто вже задумав наше життя. Того, хто готовий провести через все, через навіть найбільші небезпеки і тривоги, запевнивши: “Не бійся! Я – з Тобою!”. Та ми маємо подивитися понад нашим сприйняттям, постаратися в шумі метушливого щодення розчути Його голос і промовити: “Я готова чи готовий слідувати за Тобою. Веди! Я йду!”