Святе Письмо з розважаннями на 10 травня

Діяння Апостолів 14, 6-18.

6. В тих днях Павло й Варнава втекли в міста Лікаонії, Лістру та Дербу й околиці, 7. і там звіщали євангеліє.

8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив. Той, глянувши на нього пильно і побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав сильним голосом:

– Устань на ноги просто!

Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв голос, гукаючи по-лікаонськи:

– Боги в людській подобі зійшли до нас.

12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, бо цей мав провід слова. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це, апостоли Варнава та Павло роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:

15. – Люди добрі, що робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який сотворив небо й землю, і море, і все, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, творячи добро, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця наші.

18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.

Євангеліє від Йоана 7, 14-30.

14. У переполовення П’ятдесятниці Ісус увійшов у храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, кажучи:

– Як він знає Писання, не вчившися?

16. Ісус озвався й мовив до них:

17. – Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хто хоче чинити його волю, знатиме, чи ця наука від Бога, чи я говорю від себе. 18. Хто говорить від себе, той шукає власної слави. Хто ж шукає слави того, який його послав, той правдивий, і неправди немає в ньому. 19. Хіба Мойсей не дав вам закону? Та ніхто з вас закону не виконує. Чому хочете мене вбити?

20. Озвався народ:

– Чи не навіжений ти? Хто тебе хоче вбити?

21. Ісус у відповідь сказав їм:

– Одне діло зробив я, і ви всі дивуєтеся. 22. Мойсей дав вам обрізання – не щоб воно було від Мойсея, але від предків – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений закон Мойсея; ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу оздоровив всю людину. 24. Не судіте по зовнішньому виду; судіте судом справедливим.

25. Казали, отже, деякі з єрусалимлян:

26. – Чи це не той, якого хочуть убити? Ось він говорить явно, і не кажуть йому нічого. Невже й старшина справді визнала, що він – Христос? 27. Та про цього ми знаємо, звідкіля він; а Христос, коли прийде, ніхто не знатиме, звідкіля він.

28. Ісус промовив голосно, навчаючи у храмі:

– І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак я прийшов не від себе самого; але правдивий той, хто послав мене, і його ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.

30. Тому й хотіли вони його схопити. Та ніхто не наклав рук на нього, бо ще не настала його година.

---

Бог, який обрав кожного з нас, щоби подарувати вічне життя, на земному шляху не залишить. 

Водночас цей шлях – нелегкий. Апостол Петро, простий рибалка, мабуть, не міг уявити собі, як складеться його життя після зустрічі з Ісусом. Випробування на віру, ревність, міць, навіть фізичну. 

Така або подібна доля чекала всіх апостолів і багатьох послідовників Христа, які померли мучениками. Так помер і апостол Яків, про якого сьогодні згадує Церква.

Нам іноді здається, що якщо ми молимось, довіряємо Богові, то все у нас має бути лише добре, а тому, коли приходять випробування – опускаємо руки.

Але Бог з нами – і в час радості, і в час скрути. Бог готовий визволити нас з найскладніших пут і в’язниць – і Він робить це завжди, коли просимо Його підтримки. Просто іноді не так, як це собі уявляємо.