Святе Письмо з розважаннями на 13 травня

Діяння Апостолів 16, 16-34. 16. В тих днях, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: – Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння! 18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові, і, обернувшися, він сказав до духа: – Велю тобі ім'ям Ісуса Христа: вийди з неї! І в ту ж мить він вийшов. 19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. 20. Привівши ж їх до воєвод, сказали: – Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати. 22. І натовп накинувся на них разом, і воєводи, здерши з них одежу, веліли їх бити різками. 23. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. 24. Той, одержавши такий наказ, вкинув їх до самої середини у в'язницю й забив їх ноги у колоди. 25. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, і в'язні слухали їх. 26. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани з них всіх спали. 27. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи, що в'язні повтікали. 28. Тут Павло скрикнув сильним голосом, кажучи: – Не завдавай собі ніякого лиха, бо ми всі тут. 29. Попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці і, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі, 30. і, вивівши їх звідти, мовив: – Панове, що мені робити, щоб спастися? 31. Ті відповіли: – Віруй у Господа Ісуса і спасешся ти й дім твій. 32. І вони звістили слово Господнє йому і всім, що були в його домі. 33. Узявши їх тієї години вночі, він обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. 34. Як же запровадив їх до себе в господу, накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував у Бога.   Євангеліє від Йоана 9, 1-38. 1. Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка сліпого зроду. 2. Спитали його учні: – Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився? 3. Відповів Ісус: – Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. 4. Поки дня, я мушу робити діла того, хто послав мене; бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5. Поки я у світі, я – світло світу. 6. Сказавши те, плюнув на землю, зробив грязь із слини і помастив гряззю очі сліпому. 7. І сказав до нього: – Іди, вмийся в Силоамській купелі (що у перекладі означає: Післаний). І пішов той, умився, і вернувся зрячим. 8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: – Чи то не той, що все сидів і жебрав? 9. Одні казали: – То він. Інші: – Ні, але подібний до нього. Він же каже: – Це я! 10. І спитали його: – Як прозріли твої очі? 11. Він відповів: – Чоловік, що зветься Ісус, зробив грязь, помастив мені очі і сказав: піди до Силоаму й умийся. Пішов я, умився і прозрів. 12. Вони його спитали: – Де він? Каже той: – Не знаю. 13. І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. 14. Була ж субота, коли Ісус зробив грязь, і відкрив йому очі. 15. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм: – Він поклав мені на очі грязь, я вмився і бачу. 16. Деякі з фарисеїв казали: – Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи. Інші мовили: – Чи може грішний чоловік такі чудеса чинити? І виникла серед них незгода. 17. І знову кажуть сліпому: – Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі? Той відповів: – Він – пророк. 18. Однак юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того, що прозрів. 19. Спитали їх: – Чи то ваш син, про котрого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить? 20. Батьки його у відповідь сказали: 21. – Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе. 22. Так казали його батьки, бо боялися юдеїв: юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто його визнаватиме Христом. 23. Тому батьки його сказали: він дорослий, його спитайте. 24. І вони покликали удруге чоловіка, що був сліпим, і кажуть йому: – Воздай славу Богові! Ми знаємо що той чоловік – грішник. 25. Озвався той: – Чи він грішник, не знаю. Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу. 26. Вони йому сказали: – Що він тобі зробив? Як він відкрив тобі очі? 27. Той відповів: – Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати? 28. Ті з лайкою накинулись на нього і сказали: – Ти – його учень! Ми – учні Мойсея. 29. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він. 30. У відповідь чоловік сказав їм: – Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, і він відкрив мені очі. 31. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто побожний і чинить його волю, того він слухає. 32. Одвіку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду. 33. Якби він не був від Бога, не міг би був зробити нічого. 34. Ті у відповідь йому сказали: – Ти ввесь у гріхах родився і нас навчаєш? I прогнали його геть. 35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього: – Віруєш у Сина чоловічого? 36. Той відповів: – Хто він, Господи, щоб я увірував у нього? 37. Сказав йому Ісус: – І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він. 38. Тоді той сказав: – Вірую, Господи!

---

Важко уявити собі людям зрячим, як це - не мати зору, жити у постійній темряві. Часто люди, які втрачають здатність бачити, втрачають сенс життя. Іноді, коли бачимо хворих від народження - сліпих, паралізованих, то запитуємо: чому так? Чому Бог вирішує так? Про це питають й Ісуса: хто згрішив? Батьки, сам чоловік? Бо за людською логікою все має бути з певних причин. Однак сліпий чоловік, каже Ісус - то не кара, але Божий задум. Бог знає, чому і для чого трапляються проблеми, терпіння. Бо бачить все життя людства і кожного зокрема. А ще - неймовірно любить нас. Хіба в нас є причини не довіряти Богу?