Святе Письмо з розважаннями на 16 квітня

1. Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
2. Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
3. Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
4. Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
5. І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
6. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
7. І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”
8. Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
9. Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
10. Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
11. І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
12. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
13. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.

Останні дні Спасителя на землі були сповнені неймовірним терпінням і болем.

Ісус дуже добре пізнав самотність та залишеність. В той момент, коли найближчі люди запевняють у підтримці та любові, Христос бачить їхню втечу. Коли Петро зарікається, що буде поруч навіть в час смерті - Ісус бачить сцену потрійного відречення.

Навіть Бог-Отець неначе залишає Його самого наодинці з собою.

Коли нам здається, що життя посилає непосильні випробування - звертаймо свій погляд до Ісуса, який пережив найстрашніший фізичний та душевний біль. Він точно розуміє, як буває боляче і готовий розрадити нас завжди.