Святе Письмо з розважаннями на 18 квітня

1. Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
2. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
3. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
4. поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
5. А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
6. На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
7. “Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
8. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
9. Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”
10. Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.

Час, коли тіло Ісуса поклали до гробу, - час неймовірної тиші і смутку.

Всі ті, для кого Ісус став провідником, вчителем та добрим другом залишились наодинці із болем, роздумами, сумнівами.

Серця найближчих - Богородиці та Магдалини сповнені гіркого терпіння.

Земля прийняла Свого Творця. 

Іноді у нашому житті ми переживаємо цю німоту смерті Бога, коли відвертаємось від Нього, коли гріхами зраджуємо Його, розпинаємо та видаємо. Кожен з нас - учасник тієї юрби, кожному з нас іноді бракує відваги та витривалості у віри.

Однак Христос воскрес. І це невимовна благодать для людини. Якою би не була грязюка наших гріхів - ми відкуплені святою Кров’ю. І те, що маємо зробити - це прийняти Божий дар своїм чистим серцем.