Святе Письмо з розважаннями на 18 жовтня

Послання Апостола Павла до Ефесян 6, 18-24.

18. Браття, моліться завжди всякою молитвою й благанням; і цього пильнуйте, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих. 19. І за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо возвіщати тайну євангелія, 20. якого я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про нього, як я повинен.

21. А щоб ви також знали про мене і що я роблю, вас повідомить про все Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22. якого я висилаю якраз до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші.

23. Мир братам, і любов з вірою, від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24. Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа незмінною любов'ю. Амінь.

Євангеліє від Луки 4, 22-30.

22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:

– Чи він не син Йосифа?

23. Він сказав їм:

– Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.

24. І він додав:

– Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.

28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

Ісуса не сприймають на Його рідних землях - люди не здатні повірити, що між ними народився і ріс Спаситель, їх серця оповиті стереотипами і упередженнями, які не дозволяють побачити справжнє.

Так нерідко і ми навішуємо на тих, хто поруч - ярлики: поганий, добрий, щирий, вірний, зрадник... І сприймаємо іншу людину такою, якою вирішили сприймати, а тою, ким вона є.

Через це - так багато проблем у стосунках: вимальовуємо собі ілюзорні образи людей, а потім розчаровуємось, коли з реальністю той образ не має нічого спільного.

Може варто вчитись у Бога простоти і смирення, а ще більше - довіри до людини і пошани до її вибору?