Святе Письмо з розважаннями на 23 березня

Буття 4, 8-15 8 І сказав Каїн до Авеля, свого брата: "Ходімо но в поле." І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. 9 Тоді Господь сказав до Каїна: "Де Авель, брат твій?" Той відповів: "Не знаю. Хіба я сторож брата мого?" 10 А Господь промовив: "Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. 11 Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. 12 Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі." 13 І сказав Каїн до Господа: "Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести! 14 Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб'є мене." 15 Тоді Господь сказав до нього: "Якщо хтось уб'є Каїна, то зазнає помсти всемеро." Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його.

Приповідки 5, 1-15

1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого: 2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла. 3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії, 4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний. 5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу. 6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже. 7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх. 8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому, 9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ - людям немилосердним; 10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім, 11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють, 12 щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором? 13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха. 14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!” 15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.

---

Ми втікаємо від Бога, як той Каїн, коли згрішимо. Наші поневіряння, наші відчуття самотності, бездомності, "нікомунепотрібності" - від того, що ми ховаємо своє лице від Господа. Та якщо Господь охороняв Каїна після його гріха, чи не подбає Він і за нас, що би ми не вчинили в житті - дрібне чи жахливе? Бог чує нас. Чує праведника і чує грішника. І готовий нас вислуховувати, навіть коли ми ще не розкаялися і повні невдоволення. Він готовий іти нам назустріч, та чи готові ми зробити крок назустріч Йому?

Цікаво, що ми часто надіємося уникнути наслідків гріха. Сподіваємося, що вчинимо зло, з якого вийде добро. Що оступимося, та це нам не зашкодить. Що зможемо зберігати чистоту решти серця і думок, отруюючи якусь їхню частинку.

Господь у Святому Письмі дає нам багато порад і настанов, детальних роз'яснень. І про побутові ситуації, і про "любовні історії", і про корупцію, і про заздрість... Всі ці слова - актуальні, за 2 тисячоліття Божа мудрість не стала застарілою.

Боже! Нехай моє прагнення "іти в ногу з часом" не збиває мене з Твоєї дороги! Амінь