Святе Письмо з розважаннями на 25 жовтня

Послання Апостола Павла до Филип’ян 2, 16-23.

16. Браття, я біг недарма і трудився немарно. 17. Ба навіть коли б я мусів стати жертвою й офірою за вашу віру, я б радів і веселився разом з усіма вами. 18. Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

19. Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. 20. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, 21. бо всі шукають свого, а не Христа Ісуса. 22. Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі євангелія. 23. Надіюся, отже, його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Євангеліє від Луки 6, 37-45.

37. Сказав Господь: Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, і не будете засуджені; простіть, і вам проститься. 38. Дайте і вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.

39. Він їм сказав також і притчу:

– Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обивда не впадуть у яму? 40. Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.

41. Чому дивишся на скалку в оці брата твого, колоди ж у власнім оці не чуєш? 42. І як можеш сказати братові твоєму: дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, ти, що не бачиш колоди, яка у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. 44. Кожне бо дерево по своєму плоді пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. 45. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж з лихого лихе виносить, бо з повноти серця уста говорять.

Якими масками ми б не прикривались – те, чим сповнене серце, проявиться. 

Як би ми не прагнули виглядати благочестивими, терпеливими, щедрими: якщо цього всього нема всередині, то вдавати не вдасться.

Може перед деякими людьми короткий час, але не перед самим собою і не перед Богом.

Людину, яка постійно працює над собою, мало цікавитиме життя інших – їй вистачатиме проблем і завдань для самої себе.

Саме тому, що така людина зайнята своєю “колодою”. Нам треба вчитись усе на світі починати від себе, а не апелюючи завжди до того, хто поруч.