Святе Письмо з розважаннями на 28 лютого

Псалом 62

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Пс.62: "Бо ти прийшов мені на допомогу, і в тіні крил твоїх я ликуватиму".

Чого ми найбільше потребуємо, коли нам боляче? Кожен по-різному, справді ж: хтось помовчати, хтось міцних обіймів, а хтось - бути почутим. Та точно, чого потребує кожен - знати, що є хтось, хто зможе зрозуміти і розділити наші переживання.

Дивно, та саме в такі складні моменти досить непросто знайти таких людей. Та й, зрештою, пригадайте себе в ситуаціях, коли хтось розповідає про свій біль, переживання, а ми не знаємо, як правильно відреагувати, чим зарадити. Та й чи зможемо, чи зуміємо знайти слова, такі необхідні в ці моменти? Тож воліємо помовчати, чи кинути якусь банальну фразу.

Хоча насправді навіть наша готовність слухати і почути, не радити чи розраджувати, а стати саме тими, хто зможе сказати - ти не сам чи не сама, - може стати рятівною для цієї людини.