Святе Письмо з розважаннями на 4 липня

Євангеліє від Матея 11, 2-15.

2. Одного разу, почувши у в’язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:

3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?

4. У відповідь на це Ісус сказав їм:

– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.

7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:

На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?

8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палатах.

9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:

Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
що приготує тобі дорогу перед тобою.

11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.

13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.

===

Царство Небесне, якого прагнемо, здобувається силою. 

Наша мета на землі – стати щонайбільш подібними до Бога і вчитись любити Його Любов’ю – справжньою, безумовною. І для цього потрібні неабиякі сили, а насамперед благодать Божа, щоби боротись і перемагати самого себе.

Нам дуже часто кортить дати пораду комусь або зробити зауваження. Бо ми бачимо, що варто йому чи їй змінити у житті, натомість у своєму житті ми часто залишаємось сліпцями, не бачачи, куди ідемо. 

Бог чекає на нас, кожного. Його обійми відкриті. Лиш не марнуймо дорогоцінного часу тут, на землі.