Святе Письмо з розважаннями на 5 серпня

Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 9-16. 9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б'ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі. 14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.   Євангеліє від Матея 17, 14-23. 14. В той час якийсь чоловік приступив до Ісуса і, припавши йому до ніг, 15. каже: – Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити. 17. – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди! 18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: – Чому ми не могли його вигнати? 20. Ісус сказав їм: – Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом. 22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус сказав до них: Син чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне. І вони тяжко зажурились.

---

Досить легко будувати стосунки тоді, коли обоє відкриті до них. Але яка нам користь, що любимо тих, хто нас любить - пам'ятаємо Ісусові слова? Віра в Христа і в наш час не може бути лише в колі, де всі розуміють один одного і поділяють цінності. Нам не варто забувати, що всі ми - апостоли і кожен на своєму місці маємо розповідати людям про Ісуса, насамперед своїми вчинками любові і миру. І не очікувати, що усі радо прийматимуть нас, а бути готовим до того, що слід буде підготувати обидві щоки. Всім нам знайоме відчуття, коли хочеться мерщій поділитись якоюсь радісною звісткою, правда? А чи з таким відчуттям ми виходимо після Літургії ?