Святе Письмо з розважаннями на 6 листопада

Перше Послання Апостола Павла до Солунян 1, 1-5. 1. Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир. 2. Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо вас у наших молитвах. 3. Маємо в пам'яті безперестанку вашу діючу віру, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 4. знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, 5. бо наша євангельська проповідь до вас була не тільки у слові, але і в силі, і в Дусі Святім, та в повнім переконанні. Ви знаєте, як ми поводилися між вами ради вас. Євангеліє від Луки 10, 22-24. Сказав Господь своїм учням: 22. Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 23. Потім, звернувшися до учнів, промовив: 24. – Щасливі очі, які бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

---

1 Сол., 1,2: "Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо вас у наших молитвах".

Навчімося дякувати за людей, яких нам посилає Господь. Так, це не завжди ті, хто приносить нам у життя радість, не завжди можемо порозумітися з ними, та поміж тим, такі люди дають можливість випрацювати в собі риси, які нам не притаманні. Та це також сприяє зростанню.

Навчімося цінувати людей, які дбають про нас. Тих, які завжди поруч і часто їхня опіка стає такою звичною, що не все можемо й помітити, а матимемо претензії — замало уваги, замало підтримки. Та саме ці люди готові сприймати нас такими, як ми є.

Навчімося помічати тих, кого Бог нам посилає, як шанс для змін у житті. Як стимул для зростання, а може, й зміни траєкторії руху.

Навчімося дякувати за тих, кого маємо поруч, тих, кого зустрічаємо на нашій життєвій дорозі й за тих, хто став для нас уроком, хоча й не завжди простим і безболісним.