Святе Письмо з розважаннями на 7 червня

Діянь святих апостолів читáння.

1. В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи, 3. виясняючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю.

4. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла та Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. 5. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якоїсь наволочі, збили докупи натовп і стали підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. 6. І не найшовши їх, новолікли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи:

– Ось вони – ті, що підбурили ввесь світ, прийшли сюди. 7. Ясон прийняв їх до себе. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар – Ісус.

8. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. 9. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили.

10. Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. 11. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. 12. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. 13. Якже довідались юдеї з Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати та бунтувати народ. 14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. 15. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскорше.

Предтечі: Апостол: 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.

7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

47. В той час зібрали фарисеї та первосвященики раду на Ісуса й говорили:

– Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес!

48. Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш!

49. Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них:

50. – Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине.

51. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; 52. і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. 53. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити.

54. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто., зване Ефраїм, і пробував там з учнями своїми. 55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. 56. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою:

– Як вам здається? Чи не прийде він на свято?

57. Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де він, має донести, щоб його схопити.

Предтечі: Євангеліє: Мт. 40 зач. 11, 2-15.

Від Матея святого Євангелія читáння.

2. Одного разу, почувши у в'язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:

3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?

4. У відповідь на це Ісус сказав їм:

– Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.

7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:

На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?

8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палатах.

9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:

Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
що приготує тобі дорогу перед тобою.

11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.

13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.

---

Життя апостолів по смерті Христа було всуціль сповненим випробувань. За свідчення своєї віри вони терпіли гоніння та переслідування.

Однак вони не могли по-іншому. Світло Христової любові, яке вони прийняли одного разу увірувавши в Христа, стало світлом всього їхнього життя. І лише у цьому світлі вони бачили сенс своєї місії.

Нехай наших сердець торкнеться світло Божої любові, щоби ми усе бачили лише у ньому і у ньому ж черпали сил для виконання іноді непомірних завдань. Господь милосердний до кожного з нас, але всі ми - маємо бути живим палаючим вогнем Його Любові.