07.07.2017

Святе Письмо з розважаннями на 7 липня

Послання Апостола Павла до Римлян 13, 11 – 14, 4.

11. Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях.

1. Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.

Євангеліє від Луки 1, 1–25; 57–68; 76; 80. 1. Тому що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, 2. як нам передали ті, що були від початку наочними свідками і слугами слова, 3. рішив і я, розвідавшися про все докладно від початку, написати тобі за порядком, високодостойний Теофіле, 4. щоб ти мав точне знання науки, яку ти прийняв. 5. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім'я Єлисавета. 6. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком. 8. Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. 11. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел сказав до нього: – Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Іван. 14. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний. 18. Захарія сказав до ангела: – По чому знатиму це ? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого. 19. Ангел озвавсь до нього: – Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. 20. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу. 21. Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. 22. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23. Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п'ять місяців, кажучи: 25. – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми. 57. Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона родила сина. 58. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. 59. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я, і хотіли назвати його ім'ям його батька – Захарія; 60. але його мати заговорила, кажучи: – Ні, він буде зватися Іван. 61. Кажуть до неї: у твоїй родині нема нікого, хто звався б тим ім'ям. 62. І спитали його батька знаками, як би хотів, щоб той назвався. 63. Попросивши табличку, він написав: «Іван – його ім'я». Всі дивувались тому. 64. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. 65. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. 66. Усі, що те чули, берегли те в своїм серці й між собою казали: – Що з того хлоп'яти буде? І справді, рука Господня була з ним. 67. Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: 68. Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій, 76. перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророк Вишнього назвешся, бо перед Господом будеш ходити, щоб приготувати йому дорогу. 80. Дитя ж росло і скріплялося на дусі та пробувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

В освітленому до сліпоти світі нам бракує внутрішнього світла. Такого, щоб було ясно і нам, і тим, кого в наше життя приводить Господь. Ми більше схильні закриватися в собі, стараємося замкнути двері свого серця, зачинити вікна свого розуму, замурувати всі щілини душі, щоб раптом хтось не побачив — хто я. А ще, буває, оздоблюємо себе, своє життя різними декораціями, щоб виглядати привабливішими, пасувати до того, що діється довкола.

Будьмо, як діти — щирі, відкриті, відверті — прості й зрозумілі. Щоб не мусив ніхто, перетинаючись із нами в житті, перейматися тим, що раптом за тим ликом інша людина. Господь бачить нас справжніх, Він краще за нас відає, що носимо в собі — світло чи темряву, сіємо те, що даватиме паростки і плід, а чи спопеляємо за собою все.