Кажуть, в часі Великого посту треба більше молитися і більше робити добрих діл. Також кажуть, що треба відмовитись від того, що приносить задоволення. Чуєш або читаєш такі думки, і мимоволі виникає питання: а після Великодня, отже, можна “забити” на добрі діла, молитву і працю над собою? Мені здається, що дуже часто Великий піст ми розуміємо якось не те, щоб неправильно, але якось… дивно.
Нещодавно прийшла мені до голови думка, що Великий піст – це як генеральне прибирання. В принципі, хату треба тримати чистою постійно, але на практиці так не виходить. Все одно щось закотиться під диван, шафу чи тумбу, і щосуботи совати ті меблі якось лінь, та й не завжди є час. Але перед Великоднем чи Різдвом Христовим весь цей бруд обов’язково вимітається, вимивається, і кожен, хто бодай раз робив цю важку і нудну роботу на совість, захоче якомога довше цей порядок підтримувати. Якось подібно, мені здається, є з духовним життям. Християнин намагається бодай раз на місяць сповідатися, по можливості часто приступати до Євхаристії, бути в мирі з ближнім, не занедбувати щоденні молитви і взагалі вести здоровий спосіб духовного життя. Але як би людина не старалася щотижня прибирати, все одно кімната швидше чи повільніше збиратиме бруд у важкодоступних місцях.
Великий піст, як зрештою, і три інші пости, є чудовою нагодою для генерального прибирання. Це період, який дозволяє задати здоровий темп християнського життя – у молитві, служінню ближньому, в опануванні собою. Темп, який варто максимально довго підтримувати.
Щоб задати такий темп, треба розчистити хащі. Важко повноцінно рухатись у джунглях. Тому треба вибрати хороші і якісні інструменти, які, з одного боку, не робили б з вирубування хащів ще труднішу роботу, ніж просто крізь них пролазити, а з іншого боку, були б достатньо гострі, щоб ті хащі таки прорубати. У вимірі духовному такими інструментами якраз є те, що часто називають обмеженнями на піст. Хтось відмовляється, від музики, хтось від м’яса, хтось від солодкого, кави, читання новин, сидіння в соціальних мережах, а хтось від всього разом і навіть більше. Де тут є розумна межа?
На мою думку, наші обмеження мають бути такими, щоб пізніше їх можна було назвати звільненням. Щоб було зрозуміліше, кілька прикладів. «Нарешті я зрозумів, що не мушу відповідати на кожен порив голоду!», «виявилось, я можу стільки цікавого зробити за ту годину серіалу, і взагалі, не такий він уже й мені потрібний», «той Петро не такий недоброзичливий, як я собі про нього думав, нормальний чувак взагалі» і т. д. Моє часто надмірне прив’язання до будь-чого мене сковує в дивний спосіб – з’являється переконання, що без цього я точно не зможу жити. Чи то серіал, чи пиво з друзями в п’ятницю, новини, лайки під моїм постом, упередження до іншої людини чи будь-що інше, матеріальне чи нематеріальне. Великий піст – найкращий час, щоб усі ці прив’язання виявити і бодай частини позбутися.
З Богом!
Фото: extrawall.net
Дякую за статю! Дуже влучне порівняння із прибиранням.