Свобода – це можливість сказати, що два плюс два буде чотири. Якщо це можливо, то з цього випливає усе інше. (Джордж Орвелл)
На початку роботи над цією статтею я планувала її зовсім по-іншому. Це мало бути щось історичне, серйозне, доволі урочисте, присвячене Дню Незалежності. Але чогось мені бракувало, пазл не складався, і я вперто шукала фрагмента, який зробив би картину цілісною. Так і не знайшла. Це спонукало мене вийти за межі плану, як-не-як, а сама тема надихає…(зрештою, вийшов блог).
Знаєте, я вірю, що книжки самі знаходять нас у той момент, коли вони нам найбільше потрібні. Маю багато підтверджень цього, але в контекст статті найкраще вплітається книга, цитату з якої я використала в епіграфі. Це антиутопічний роман Джорджа Орвелла «1984», який я дочитала саме вчасно. Дуже суперечливі виникають відчуття, коли поринаєш у минуле, яке для автора було майбутнім, і, яке, на жаль, нагадує наше теперішнє. Але не про це мова.
Отож, СВОБОДА. Загальновживане слово з глибоким сенсом, яке дотичне чи не до всіх сфер нашого життя, яке описує одну з найвищих цінностей і тому часто зазнає маніпуляції чи підміни понять. Бо насправді ми й зараз боремося за те, щоб біле називати білим, а додаючи два до двох, в сумі отримувати чотири. Бо свобода думки, свобода слова чи свобода дії стали настільки буденними, почали використовуватися для приховування брехні та злочинів, що ми не завжди усвідомлюємо їх сакральне значення.
Свобода є Божим даром, нашим природним інстинктом, і тому її сила дійсно невичерпна. Вона є рушієм усіх змін, мотивом (іноді прихованим) усіх наших вчинків, точкою відправлення і пунктом призначення водночас. І за суттю це те, що ми не можемо втратити. У трагічні періоди нашої історії у нас забирали волю, але саме внутрішня свобода не давала нам скоритися, ставала стимулом до боротьби. Відродження цілої нації залежало від цього усвідомлення права бути вільними. Тому з великої кількості народів, які потенційно могли б мати власну державу (ця кількість завжди суттєво перевищує кількість “життєздатних” держав), ми протягом тисячоліть утверджувались саме як державна нація. Отже, сила свободи в тому, що вона є іскрою, яка жевріє, але за відповідних умов перетворюється у полум’я.
Сьогодення продовжує нас випробовувати проблемами локального і глобального масштабу. Події останніх кількох років підтверджують те, що свобода неможлива без відповідальністі. І це почуття обов’язку перед країною у нас часто межує з героїзмом, на війні, у звичайних справах, у здатності протистояти злу.
Знову цитую Орвелла: “Поки вони (люди) не стануть свідомими, вони ніколи не повстануть, а свідомими вони зможуть стати, лише коли повстануть”. Ми власним прикладом довели і доводимо, що це замкнене коло може розірвати лише сила свободи.
А тепер застосуємо, як на мене, доречну гру слів і поговоримо про свободу сили. Погодьтеся, що сила духовна та фізична, спрямована у правильне русло, робить нас вільними, по-справжньому незалежними, що сила Божої благодаті робить нас непереможними і наділяє здатністю змінювати світ. Вольтер писав, що “свобода – це не те, що нам дали, це те, що в нас не можуть забрати”. Ось у чому її сила!
Уміння цінувати безцінне – запорука перемоги над собою, над ворогами, над байдужістю і несправедливістю. Свобода нашої сили робить наш вибір самостійним, шлях відкритим, поступ упевненим. Гріх цим не скористатися, чи не так?
З Днем Незалежності нас!
(за матеріалами молодіжного християнського часопису “З любов’ю у світ”)
