Хто на гору Господню зійде…? Пс. 24(23):3

Інші дописи автора

        Хто на гору Господню зійде…? Пс. 24(23):3

        “Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці.

        Бо він на морях заснував її, і утвердив її на ріках.

        Хто на гору Господню зійде, і хто буде стояти на його святому місці?

        Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого і не присягає криво.”

        (Пс. 24(23):1-4)

        Коли читала цей псалом, перед моїми очима постав образ людини — звичайної людини, яка вставала вранці, йшла виконувати свої обов’язки, зустрічала різні труднощі, вирішувала певні ситуації…; жила певним ритмом щоденного життя, як і я його живу сьогодні. А якщо цей псалом дійсно належить перу царя Давида, то наскільки більше було відповідальності на його плечах і в його думках!

        І саме тому глибоко торкає те, про що  роздумує та людина! Який зовсім інший світ криється в глибині її серця!

        “Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці”, — каже псалмопівець. Він бачить війни, перемоги і поразки, та разом з тим виходить вище того, що відбувається на землі. Він глибоко усвідомлює, що ВСЕ належить Господеві: земля, за яку боремося; всі блага, якими наповнена земля і які людина так часто бажає привласнити собі; ВСЕ, і навіть, він сам, цар, собі не належить: бачить себе одним із мешканців, які наповняють землю.

        І серед всієї цієї реальності, коли бачить той світ, який гониться, щоб здобути владу, який ворогує, заздрить і т.д., він ставить глибоке сутнісне питання:

        “Хто на гору Господню зійде, і хто буде стояти на його святому місці?”

        Споглядаючи цю всю марноту здобування і розтрачання, гоніння за земними благами, псалмопівець неначе не знаходить відповіді на своє питання серед людей; тому з болем ставить його глибоко у своєму серці перед Богом.

        І саме в цей момент відбувається його зустріч з Богом, бо у відповідь він чує: “…Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого і не присягає криво”.

        Псалмопівець запитував Бога: хто, і якою мала б бути та людина, щоб могла зустріти, стати перед лицем Бога — Того всемогутнього Бога, якому вся земля належить, її повнота, і всі мешканці її?… І чує ствердну, чітку відповідь, яку не може заперечити і яка глибоко закарбувалась в його серці; відповідь, яка спонукає повністю переосмислити своє життя:

        “…безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого і не присягає криво”.

        Фото: blagoveshchensk-advokats

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора