Дощ за вікном. Великі краплі безперестанно, мов стріли, летять на землю. Мелодія дощу навіює спокій і спогади. Дитинство. Село. Босі ноги місять болото. Теплий дощ падає за шиворіт. Танцюєш, кричиш, радієш. Відкритим ротом ловиш каплі дощу і усміхаєшся небу, незважаючи на те, що очі мокрі від щастя. Радість переповнює серце.
Поки ще дзюркотить потічок через грунтову дорогу, в поспіху робиш паперового кораблика. Загадуєш бажання і опускаєш свій витвір на воду, який відразу ж підхоплює течія, яка несе його у невідані простори. Біжучи босяком супроводжуєш свого кораблика. Коли ж він перевертається чи застрягає, то твоя рука, без вагання, допомагає долати перешкоди.
Ось і закінчується потічок, а точніше -вливається у повноводну річку. Зупинка. Погляд супроводжує кораблик доки він не щезає з поля зору. І ти стоїш весь мокрий, брудний і усвідомлюєш, що тебе чекають в дома батьки, які вже напевно не знаходять собі місця. Однак радість розпирає груди. Цілі досягнуто. Кораблик у великому плаванні і невдовзі причалить до невідомого берега з мрією, яку здійснить невідомий чарівник. Від цього моменту пройшло багато холодних і теплих дощів.
І сьогодні вже та ж сама дитина, але багатша роками дякує невідомому чарівникові – своєму Спасителю за здійснення мрії, яка неслася через різні перешкоди і причалила до берега Божого Милосердя.
А Ваш кораблик вже досягнув незвіданих берегів Божого Милосердя?
Фото: smilingischic
