Ось і тихим кроком віддалилися пасхальні свята. У вухах ще гомонять тихим голосом великодні дзвони, нагадуючи про Воскресіння Христове. У пам’яті зринають світлі почуття.
Перед очима велика кількість людей, які прийшли розділити радість Воскресіння у спільній молитві. Територія храму заставлена кошиками. Під радісний спів “Христос Воскрес” освячуються пожитки. Кожен поспішає до своєї домівки, щоб поділитися цією радістю.
Однак, це відчуття радості в скорому часі загубилося десь у небесних просторах, а мало б спочити у нашому серці. Адже кожна неділя, не тільки Великдень, нагадує нам про радість Воскресіння Господнього і знову кличе нас до храму, щоб наповнити наші серця радістю і миром. Сам Господь перед своїми терпіннями і своєю смертю встановив Святу Літургію, просячи апостолів чинити це на Його спомин. Від цього часу Літургія безперервно служиться по цілім світі.
Літургія уособлює присутність Христа у кожній її секунді. Того Христа, який зійшов з неба, беручи на себе немічне людське тіло. Того Христа, який став одним із нас. Того Христа, який утішає, допомагає, зцілює і навіть воскрешає. Того Христа, який віддав своє життя заради нашого спасіння. Того Христа, який безперервно сходить з неба у чашу, щоб знайти помешкання у людському серці.
Він чекає на кожного з нас не тільки на Різдво і Великдень, але кожного дня. Він виглядає кожного з нас, щоб наповнити наші зболілі серця своєю Любов’ю, радістю і миром. Пам’ятаймо про Господа повсякчасно і спішімо при кожній нагоді відвідати Його у храмі, де Він чекає на кожного з нас.
Ілюстрація: ydsolar
