Недавно ми відсвяткували День незалежності України. Для кожного українця – це велике свято. Це той день, коли можемо віддати особливу честь нашій Батьківщині та присвятити трохи більше часу, щоб осмислити й глибше усвідомити свою власну ідентичність.
День незалежності спонукає нас роздумувати про таку цінність як свобода.
Це не є якийсь зовнішній прикметник, атрибут чи прикраса. Свобода – це, найперше, сокровенний дар, який Бог дарує кожній людині. Ми знаємо, що Господь дав людині розум і свобідну волю. Це дари, які є відблиском образу Божого в людині. Якщо ми їх бережемо та в них зростаємо, то вони уподібнюють нас до Бога. Натомість коли притьмарюємо наш розум або коли наша свобідна воля є поневолена будь якою сотвореною річчю, то ми притьмарюємо образ Божий у собі.
Дуже часто буває так, що людина не розуміє правдивого значення свободи. Переважно люди вважають, що це можливість і право робити все, що заманеться. Але така поведінка має іншу назву: це не свобода, а сваволя. Вона не веде до утвердження і гармонії людини, але до хаосу та розпорошення. Така постава не утверджує людину у тому, що є добре, а в тому, що поступово провадить до зла.
Багато людей під свободою розуміють право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд, спрямовувати його в те русло, яке видається найбільш бажаним. Однак, в такому разі люди просто поповнюють сірі маси тих, хто поступово тратить неповторність і насправді відмовляється від своєї унікальності. А ще далі, десь там за горизонтом, бачимо, як втративши унікальність і неповторність людина тратить також і свою свободу, яку так сильно хотіла утвердити.
Правдивою свободою можемо назвати лише такий крок чи вибір, який і надалі залишає мені можливість вибору. Свобода – це таке рішення, яке запевняє мені можливість завтра знову бути здатним приймати самостійно якесь рішення. Свобода – це не є одне рішення, яке непорушно законсервовує нас в певній визначеній позиції. Свобода – це чеснота, у якій ми маємо динамічно зростати, і ніби знову та знову потверджувати ті чи інші рішення, які ми прийняли одного разу, або в разі потреби переглянути й удосконалити їх. Тому свободи потрібно вчитися. Це надто висока цінність, щоб нею легковажно та бездумно маніпулювати.
Отож, якщо справді любимо нашу Батьківщину та хочемо бачити її незалежною, то пам’ятаймо, що лише той може бути добрим захисником свободи і незалежності, хто не є рабом і невільником духа. Бо якщо людина є залежною від будь-якого подразника, то цим подразником нею можна легко маніпулювати та відвертати від справжньої боротьби. Людина, яка опанована різними пристрастями та не може відстояти власну свободу духа – не зможе надійно боронити свою державу.
Наша боротьба за незалежність України невідклично має іти в парі із нашою духовною боротьбою проти гріха та проти різних пристрастей. Правдива духовна свобода робить людину справжнім воїном і захисником своєї батьківщини.
Фото: reference.com
