Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана!
(Лк 1:13а)
Щотижня ми публікуватимемо коментарі на черговий уривок з Євангелія від Луки. Ця подорож ні до чого Тебе не зобов’язує – жодних іспитів чи звітності, Ти можеш розпочати її з будь-якого уривку, призупинити і згодом продовжити – згідно з Твоїм бажанням (адже в кожного з нас – свій темп та стиль навчання) :) ці матеріали завжди чекатимуть Тебе тут!
Також чекаємо Твоїх відгуків, роздумів чи побажань у коментарях (або мені особисто на поштову скриньку)
1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
[_/su_spoiler]
2) Прочитай даний уривок з Євангеліє один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість - читай вголос.
3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.
4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
- що Бог хоче сказати мені цим уривком?
- де я бачу себе в цьому уривку?
- чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?
5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.
Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями - разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!
2.1.1) Проголошення народження Йоана – 1 (Лк 1:5-13а)
5. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета.
6. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
7. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
8. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
10. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
11. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
13. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана;
2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
2.1.1) Проголошення народження Йоана – 1 (Лк 1:5-13а)
Огляд: Оголошення про народження Йоана має важливе значення для історії Спасіння, оскільки він є пророком та мучеником (Максим Туринський). Захарія та Єлизавета описані такими словами, що можна припустити, що вони є продовженням залишку вірних Старого Завіту. Обидва зі священичого роду, Захарія – з черги Авії*, Єлизавета – дочка Аарона (Амвросій Медіоланський). Єлизавета безплідна, і вони надто старі, щоб зачати дитину, все ж Бог використовує неплідність Єлизавети, щоб здійснити чудесне народження святого, так само, як він зробив для Сари, Ревеки, Рахилі та Анни (Оріген). Євангеліє від Луки починається та закінчується в храмі, так само і розповідь про дитинство. Два вівтарі Храму представляють два завіти, оскільки ангел сповіщає прихід нового завіту (Беда Преподобний). Проте народження Йоана провіщає кінець старозавітних поклоніння, закону і священства (Єфрем Сирин). Розпочавши своє Євангеліє з такого старозавітного святого як Захарія, що виконує культові дії, пов’язані з старим завітом Храму в Єрусалимі, Лука одразу показує, що його розповідь слід розуміти в контексті Ізраїля та Старого Завіту. Поява ангела вказує на теофанію (Богоявлення), у якій буде оголошений прихід справжнього священика (Діонісій Ареопагіт). Проголошенню ангелом чудесного народження та імені дитини передують заспокійливі слова – “Не бійся” (Афанасій Великий). Ангел приходить до Захарії як до майбутнього біологічного батька Йоана, в той час як у випадку з Ісусом, ангел приходить до Марії, а не до Йосипа. Молитовні прохання Захарії, офірувані під час його священичого служіння, були присвячені пришестю Месії (Аврелій Августин). На молитву Захарії, як священика у Храмі, була дана відповідь (Св. Іван Золотоустий). Ангел наказує Захарії назвати дитину Йоаном, що означає “Господь милостивий” (Беда Преподобний).
*Черга Авії. Коли священики стали численні, Давид розділив весь колектив на двадцять чотири класи або “черги”, які були призначені для служіння в щотижневій ротації, так що кожна з черг повинна була бути присутня у храмі двічі на рік, щоразу протягом тижня. З двадцяти чотирьох черга Авії була восьмою. З Вавилонського полону повернулося тільки чотири черги, і черги Авії серед них не було. Проте ці чотири черги були знов розділені на двадцять чотири, щоб відтворити колишню структуру. Щоб зробити аналогію повнішої, нові черги назвали старими назвами.
Час, люди та місце (Лк 1:5-7)
Народжений з пророцтва, убитий за правду. Максим Туринський: Не знаю, що є важливішим для проповіді – що він [Йоан Хреститель] був чудесно народжений, чи що був убитий ще дивнішим чином – тому що він був народжений з пророцтва і вбитий за правду. Своїм народженням він оголосив про прихід Спасителя, а своєю смертю він засудив блуд Ірода (Мт 14:3-12). Цей святий і праведний чоловік, який народився в незвичайним чином в результаті обіцянки, заслужив у Бога також і відхід з цього світу шляхом незвичайної смерті – він повинен, сповідуючи Господа, відкласти у бік своє тіло, котре Господь йому подарував. Тому Йоан зробив усе по волі Божій, адже народився і помер заради здійснення Божого задуму (Максим Туринський, «Проповіді» 5.1-2).
Священиче походження Йоана. Амвросій Медіоланський: Святе Письмо розповідає нам, що не тільки особа гідних похвали, але і їх батьки мають бути похвалені, щоб могло бути возвеличене успадкування незаплямованої чистоти в тих, кого ми хочемо похвалити. Який ще є намір у цьому уривку святого євангеліста, за винятком того, щоб св. Йоан Хреститель був прославлений своїми батьками, чудесами, служінням та пристрастю? Таким чином прославлена Анна, мати св. Самуїла (1Сам 1:2). Таким чином Ісаак отримав від батьків шляхетність та благочестя, які він передав своїм нащадкам. Захарія є не просто священиком, але священиком з черги Авії, одного з шляхетних предків Єлизавети, дружини Захарії. Написано: “Його жінка з дочок Арона”. Тож шляхетність св. Йоана передане йому не лише від його батьків, але також від їхніх предків – не возвеличене силами цього світу, але шановане через релігійне спадкоємство. Адже предтеча (провісник) Христа мусив мати таких предків, щоб було зрозуміло – він проповідує віру в Пришестя Господа свого, віру не раптово набуту, але отриману від своїх предків, передану самими законами природи (Амвросій Медіоланський, «Коментарі на Євангеліє від Луки» 1.51-16).
Безпліддя Єлизавети. Оріген: Подумайте, чому багато святих жінки в Писаннях згадуються як безплідні, як сама Сара (Бут 11:30) і Ревека (Бут 25:21). Також Рахиль, кохана [Якова] Ізраїля, була безплідною (Бут 29:31). Анна, мати Самуїла, теж записана як безплідна (1Сам 1:2). Також і у Євангеліє, Єлизавета названа безплідною. У всіх цих випадках використовується цей термін, тому що після неплідності всі вони народили святих осіб (Оріген, «Проповіді на Книгу Буття» 12.1).
Поява у Храмі. Беда Преподобний: Слід зазначити, що цей янгол свідчить про благодать, про яку він прийшов звістити добрі новини – не тільки силою сказаних ним слів, але і моментом у часі та положенням місця своєї появи. Він з’явився в той час, коли священик приносив жертву – щоб виразити той факт, що він проголошує пришестя істинного та вічного Первосвященика, який буде істинним жертовним підношенням заради порятунку світу. Він [ангел] стояв поруч із вівтарем кадіння, щоб навчити, що він прийшов як провісник Нового Завіту. У Храмі було два вівтаря (Вих 27:1; 30:1), що у Церкві символізували два Завіти. Преший, вівтар цілопалення, покритий бронзою (міддю) і розташований перед дверима Храму (Вих 27:2; 1Цар 8:64; 2Хр 8:12), був призначений для принесення жертв кровних та офірувань. Він символізує матеріальне мислення віруючих Старого Завіту. Крім цього був ще вівтар кадіння (курення кадильне), вкритий золотом (Вих 30:3) і розміщений біля входу у Свята Святих, був призначений для зпалювання духмяної смоли. Він символізує духовність та досконалішу благодать Нового Завіту і його віруючих (Беда Преподобний, «Проповіді на Євангеліє» 2.19).
Йоан проголошує завершення старозавітніх богослужінь. Єфрем Сирин: Йоан, вісник Господа правди, був провіщений з правої сторони вівтаря. Це сталося під час богослужіння, щоб показати – він [Йоан] є завершенням колишніх богослужінь. Захарія онімів посеред Храму щоб показати, що Таїнства цього Храму замовкають, адже надходить [Христос] Той, хто здійснить ці Таїнства. Захарія не повірив у зцілення безпліддя своєї дружини, тому його язик було зв’язано (Єфрем Сирин, «Коментар на Діатессарон Татіана» 1.10).
Гавриїл з’являється Захарії в Храмі (Лк 1:8-17)
Гавриїл оголошує таємницю пришестя Христа. Діонісій Ареопагіт: Хочу відзначити, що таємниця любові Ісуса до людства вперше була виявлена ангелам і що ангели надали дар цього знання нам. Сам божественний Гавриїл увів Захарію, первосвященика, у таємницю, що всупереч будь-якії надії, за милістю Божою, він буде мати сина. Його син буде пророком божественної та людської діяльності Ісуса, що саме мав милосердно з’явитися для порятунку світу. Гавриїл відкрив Марії, як з неї народиться Божественна Таємниця невимовної постаті Бога. (Діонісій Ареопагіт, «Небесна ієрархія» 4.4).
Гавриїл розсіює страх. Афанасій Великий: Щоразу, коли душа переживає страх, це ворог [диявол] виявляє свою присутність. Злі духи не розсіюють страх від своєї присутності, як це зробив великий архангел Гавриїл для Марії та Захарії (Афанасій Великий, «Життя св. Антонія» 37).
Ангел приходить до Захарії. Аврелій Августин: Ангел Гавриїл прийшов до Захарії, а не до Єлизавети. Чому? Тому що саме через Захарію Йоан збирався з’явитися у Єлизаветі. Ангел, оголошуючи народження Йоана, прийшов не до посудини лона, а до джерела насіння. Він оголосив, що обидвоє вони матимуть сина, але він заявив це батькові. Зрештою, Йоан збирався народитися від шлюбу чоловіка та жінки. Іншого разу Гавриїл прийшов до Иарії – не до Йосипа. Ангел прийшов до тої, чиє тіло мало зачати, від кого мало взяти початок (Аврелій Августин, «Проповідь» 291.3).
Захарія молиться за прихід Месії. Аврелій Августин: Священик приношував жертву від імені всього народу [Ізраїля]. Цей народ очікував приходу Христа Месії. Йоан був тим, хто оголосить про прихід Христа (Аврелій Августин, «Проповідь» 291.3).
Священича молитва Захарії. Св. Іван Золотоустий: Цей чоловік, Захарія, увійшов до Святая Святих, до внутрішнього святилища, до якого з усіх людей лише він мав право зайти. Зверніть увагу, що він дорівнював за важливістю цілому народу. Коли він пропонував молитви за весь народ, коли він просив Господа змилосердитись щодо слуг – він був посередником між Богом на народом [Ізраїля] (Св. Іван Золотоустий, «Про незбагненну природу Божу» 2.9-10).
2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
2.1.1) Проголошення народження Йоана – 1 (Лк 1:5-13а)
Щодо історичності цієї події, Говард Маршал, професор новозавітної екзегетики, стверджує: “Цілком імовірно, що у Захарії та Єлизавети порівняно пізно народилась дитина, і що ця подія розглядалася в світлі схожих подій Старого Завіту.” До цього варто додати спостереження, що Лк 1:13-17 (слова Гавриїла про Йоана) імовірно пов’язані з традиціями щодо Йоана Хрестителя що містяться у Лк 3:1-20 (проповідь Йоана) та Лк 7:18-35 (слова Ісуса про Йоана), і не походять з окремого гіпотетичного джерела Хрестителя. Лука подав інформацію про народження Йоана, передану йому за традицією, за моделлю старозавітних проголошень про народження. Реймонд Бравн, католицький священик та теолог, стверджує що ця модель, замість звичних п’яти, має три частини: проголошення народження (Лк 1:11-13а), присвоєння дитині імені (Лк 1:13б), та уточнення долі дитини (Лк 14-17). Така модель, Проголошення Народження – Ім’я – Доля (ПН-І-Д), зустрічається у Бут 16:11-12 (Ізмаїл), Бут 17:19 (Ісаак), 1Цар 13:2 (Йосія), Іс 7:14-17 (Еммануїл), 1Хр 22:9-10 (Соломон). Потрібно відзначити, що останні три тексти стосуються народження царів з роду Давида. Також потрібно відмітити, що модель ПН-І-Д повторюється у Лк 1:28-33, де йдеться про народження Ісуса – Царя з роду Давида. Лука також тлумачить традицію народження Йоана, змальовуючи Захарію та Єлизавету у відтінках старозавітних бездітних пар, особливо Авраама та Сари (Бут 16-17) і Елкани та Анни (1Сам 1-2), чиї діти, Ісаак та Самуїл, відіграли ключові ролі в історії Спасіння – як патріарх та пророк відповідно. Знову Бог, для сповнення обітниці, робить те, що робив у минулому: неможливе, даруючи дитину старій неплідній парі. Остаточні старозавітні засоби, якими Лука інтерпретував традицію народження Йоана (та події у житті Ісуса) взяті з Дан 9:20-24, 10:7-17; та Мал 2:6; 3:1,23-24. У подіях, описаних в Лк 1:5-2:52, розпочинається месіанська ера справедливості, наближення Дня Господнього для прощення, та входу Ісуса, як Господа, у Храм Господній. Йозеф Фіцмаєр, католицький священик та професор теології, надає ці ключові проте тонкі натяки на Старий Завіт: Лк 1:12-13 = Дан 10:7,12; Лк 1:16 = Мал 2:6; Лк 1:17 = Мал 3:1,23-24 (див. Сир 48:1,3,10); Лк 1:19 = Дан 9:20-21; Лк 1:26-29 = Дан 9:21-24; Лк 1:64-65 = Дан 10:16-17; Лк 1:76 = Мал 3:1,23; Лк 2:11,22,42 = Мал 3:1.
«За часів Ірода, царя юдейського» (Лк 1:5). Час визначено неточно, Ірод правив у період 34 – 4 рр. до н.е.
«Священик, на ім’я Захарія» (Лк 1:5). Його ім’я значить “Ягве згадав”.
«Його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета» (Лк 1:5). Її ім’я можна тлумачити або як “Мій Бог – єдиний, ким клянусь” або “Мій Бог – повнота”. Можливо Лука хотів, щоб хтось із його читачів вловив сенс за цими іменами, а також за іншими – Йоан, Гавриїл, Йосип, Марія, Ісус, Симеон та Анна – і прославляв Бога, який діяв в інтересах свого народу. Ще важливішим є те, що що Лука використовує цих людей, разом із пастухами з Лк 2:8-20, щоб представити очікувану чутливість Ізраїля на Боже одкровення.
«Вони були обидвоє справедливі перед Богом» (Лк 1:6). Це священиче подружжя жило згідно Божої волі, особливо ж згідно Закону. Описуючи батьків Йоана таким чином, Лука розпочинає тему, яка буде пробігати через все його Євангеліє та досягне кульмінації у визнанні сотником Ісуса як праведника (Лк 23:47) та у доброчинності Йосипа з Ариматеї, людини праведної, що очікував Божого Царства (Лк 23:50-51). У Євангеліє від Луки багато ізраїльських релігійних лідерів, на відміну від священика Захарії, виявляються зовсім не праведними. Роберт Карріс, священик-францисканець та доктор теології, коментує: “Поєднуючи священиче походження та бездоганне дотримання Закону, Захарія та Єлизавета були для Луки представниками всього найкращого релігії Ізраїлю. Як залишок, що отримав добру новину (Лк 1:19), вони уособлювали спадкоємність в історії Спасіння.”
«Але були бездітні» (Лк 1:7). Як підтверджено віршем з Лк 1:25 “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми”, для подружжя в юдаїзмі, бути бездітними вважалося нещастям, навіть безчестям. Виринають відлуння старозавітних безплідних жінок, що згодом народили славетних дітей: Сара (Бут 16:1), Ребека (Бут 25:21), Рахиль (Бут 30:1), мати Самсона (Суд 13:2), та Анна (1Сам 1-2).
Вірші Лк 1:8-10. Своїм описом Захарієвого підношення кадінням під час вечірньої жертви у святому місці Храму, Лука відкриває свою тему Храму, яка розвинеться у Лк 1:21-23 (вихід Захарії з Храму) та Лк 2:21-42 (жертвування Ісуса у Храмі). “Ця добра новина початку Божого остаточного плану Спасіння мала бути проголошена спершу в святому місці, пов’язаному з Божою присутністю в Ізраїлі” (Роберт Карріс).
«З’явивсь йому ангел Господній» (Лк 1:11). Ім’я цього ангела уточнюється згодом, у вірші Лк 1:19. У Дан 9:21 Гавриїл також з’являється перед Даниїлом у час вечірньої жертви.
2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
2.1.1) Проголошення народження Йоана – 1 (Лк 1:5-13а)
Пояснення
Євангеліст звертає увагу на обставини події. Відбувається вона на території храму. Ця обставина вказує на її важливість. Відбувається вона в святилищі, точніше, в святому місці, і під час принесення жертви.
Над широким і розлогим терасним двором височіло святилище – центр релігії Ізраїлю. Двір був розділений на три частини: передпокій, святе місце, де спалювали ладан, і найсвятіше місце. Фронтон Скинії був звернений на схід. Входячи до святого місця священик мав перед собою кадильний вівтар, і, з одного боку, семираменний підсвічник, а з іншого – так званий стіл для покладення хлібів, які приносили щотижня Богу. У це місце могли входити тільки священики в літургійних цілях, щоб двічі протягом дня принести в жертву пахощі (кадіння), які символізують молитви обраного народу.
Давид розділив священиків на 24 групи (гілки), які по черзі здійснювали культові (ритуальні) дії в храмі протягом двох тижнів на рік (1 Хроніки 24,3-19). Перш, ніж перші промені сонця озолотили Священне Місто, лунав звук труб, який будив і закликав священиків та левітів для служіння Богу. Здійснюється жеребкування подій. Однією з найважливіших була жертва кадіння. Кожен день (вранці і ввечері), виходив священик, аби скласти в жертву ладан. Кров жертв і дим ладана мали ніби пробитися на небеса, і привести на землю Месію. В подальшій частині оповідання Євангеліст згадає, що під час цієї жертви народ чекав Захарію і молився (Лк. 1,10). Було це очікування, яке супроводжувала молитва про визволення Ізраїля (Лк. 1,21).
Захарія і Єлизавета були справедливі перед Богом. Справедливість в Біблії полягає в тому, що вона дає кожному те, що він заслуговує, навіть якщо воно точно не визначено звичаєм або законом. У Біблії справедливість означає часто вірне дотримання всіх Божих заповідей. Проте, слово це може мати ще більш широкий і більш глибокий сенс. Праведність людини є завжди тільки відлунням і плодом найвищої правоти Бога і Його незвичайної делікатності, з якою Він керує всесвітом і яка супроводжує Його турботу про створіння. На противагу такого роду справедливості є формалізм і лицемірство. Ототожнення справедливості з дотримання Права становить основу легалізму (легалізм це вид девіантної (ненормативної) поведінки, що полягає у беззаперечному ретельному слідуванню правилам, не залежно від ситуації). Ісус не вагається називати істинною справедливістю моральне життя, розуміючи під тим духовну покору Божим заповідям (Мт 5,17-48; 6,1-18; 23). Батьки Івана Хрестителя вважаються прикладом праведних людей, не тільки тому, що вони не переступали заповідей Божих, але перш за все тому, що не зводять святість до чисто зовнішніх релігійних практик.
Бог вибирає часто забутих і зневажених. Про батьків попередника Христа, ми знаємо дуже мало. Захарія походить з майже забутої і оточеної презирством черги Авії (Талмуд). Коли він і його дружина з’явилися на сцені, вони були люди похилого віку. Похилого віку, але не зазнали ще головної і найбільш радісної потіхи староєврейського шлюбу, тобто не мали потомства. На самоті переживали сумні дні, і дивувалися, чому Бог поскупився їм цієї звичайної людської радості, тим більше усвідомлюючи повну відданість справам релігії. Старіли в смутку, стикаючись з презирством, яке виявляють в Ізраїлі бездітним подружжям.
Святе Письмо часто згадує про безпліддя різних жінок. Таким чином прагне показати, що Бог є тим, хто творить великі речі. Крім того, в випадку людей, які відіграють важливу роль в історії спасіння, натхненні автори не виходять від якогось визначеного моменту в їхньому житті, коли вони були вже дорослими або почали діяти, але виявляють, як Бог керує ними з самого початку. У Єремії ми читаємо: Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив (Єр 1,5).
В описі біблійних покликань повторюються певні елементи:
a) Представлення ініціативи Бога, який діє навіть тоді, коли людина не може вже нічого зробити;
b) Опис безнадійної ситуації якоїсь особи;
c) Оповідання про призначення обраного до спасіння.
Захарії з’явився ангел, який носить ім’я “Гавриїл”. Виступає він в Книзі Даниїла у фрагментах, що стосуються остаточного спасіння (Ден 9,24). Батько Івана Хрестителя набрався страху (Лк 1,12). Майже всі описи зустрічей людей з надприроднім, Богом і Його слугами починаються згадкою про страх. Але коли людина почне слухати і розуміти в якійсь мірі Божий план, тоді зустріч перероджується в радість.
Питання
1. З якої причини з’являється тут опис подій, пов’язаних з періодом дитинства? Чи тільки для задоволення цікавості? Чи згадка про молодість не є виключною звичкою старих людей?
2. Що в тексті повчає про те, що мова йде про вирішальний момент справи порятунку?
3. Чому Іван був «великий» в очах Господа? Завдяки аскезі і співпраці з благодаттю. А як же ми? На основі яких цінностей ми будуємо нашу велич? Згідно Святого Письма істинна велич є витвором Бога. І я в це вірю?
4. Бог формує собі іноді повільно людей, яким довіряє певну місію. Чому?
5. “Не бійся, Захаріє” (Лк 1, 13). Пригадайте собі деякі епізоди третього Євангелія, які свідчать про те, що Бог заспокоює людину і приносить радість, і буде тобі радість і веселість (Лк. 1,14). Будь благословенна (= радуйся, радій, (Лк. 1,28)) Сцени після воскресіння. Чи я розумію те, що Бог є подателем радості?
6. Чи я розумію, що тільки Бог запроваджує завжди мир. Який мир?
Рефлексія (роздуми)
Бог, коли починає рятувати, для досягнення своїх замислів, найчастіше, не шукає великих і впливових цього світу, але покірних, тихих і дітей.
Не можна забувати про одне. Кожна велич походить від Бога. Це Він розпочинає все, що велике. Його слово було вирішальним в моменті створення, а також в часі, коли розпочиналося спасіння. Так, однак, важко в це повірити, тому що дуже ми любимо підкреслювати власні заслуги і власні досягнення. Якщо припадає нам якась роль в тому, що велике, особливо у Божій справі, не ми вирішуємо те, що ми беремо участь в цих подіях. Це Бог нас вибирає і дуже часто робить це всупереч логіці і людським розрахункам.
Пізнання молодості великих людей в якійсь мірі полегшує розуміння їх таємниці. Є в ній подробиці, які сигналізують і оголошують велич. Людина не стає великою в одну мить. Робиться це завжди повільно і є ефектом поступового дозрівання. З того однак не випливає, що молодість негайно відкриває джерела величі різних людей. Лише коли ретроспективно аналізуємо їх молодість і більш ранні роки, ми спостерігаємо певні знаменні ознаки.
Дорога дозрівання є довгою, провадячи до величі. І починається часто дуже непомітно. Якщо про це забути, то можна легко зламатися. І можна також втратити надію, чекаючи на прогрес і зростання в інших. Безперервно піддаємося ми спробам (досвіду). Не легко вийти з них переможцями.
Захарія був здатний до поваги, пошани того, що Боже. Ця здатність нам особливо потрібна, тому що сучасний світ серйозним чином втратив її. Занадто ми безцеремонні з Богом.
Я сумую за миром; за миром в собі, за миром з другими і за миром з Богом. У повсякденній заклопотаності і занепокоєнні я забуваю лише про одне: справжній мир може впровадити лише Бог. Без Нього моє життя може стати виключно пасмом розчарувань.
2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
2.1.1) Проголошення народження Йоана – 1 (Лк 1:5-13а)
«Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно» (Лк 1:6)
Після згадки про шляхетне походження Захарії та Єлизавети, євангелист говорить про вищу ступінь шляхетності, якою є чеснота: “Вони були обидвоє справедливі перед Богом”.
“Не кожен, хто є праведним в людських очах, є праведним в очах Божих. Люди бачать по одному а Бог – по іншому, люди бачать зовнішнє проте Бог бачить саме серце людини. Може статися, що хтось видається праведним через фальшиві чесноти, які він практикує для людського визнання. Проте така людина не буде доброчесною в Божих очах, якщо його праведність не народжена з простоти душі, але є удавана задля гарного вигляду … Досконала прослава полягає у праведності перед Богом, адже тільки той може бути названим досконалим, хто є визнаний Тим, Кого не можна обманути” (св. Амвросій Медіоланський, «Коментарі на Євангеліє від Луки»).
Врешті-решт, християнин повинен бути праведним перед Богом. Св. Павло відстоює цю думку, коли говорить коринтянам: ” Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський … Хто мене судить – це Господь. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.” (1Кор 4:3-5). Щодо ідеї про справедливу чи праведну людину, дивіться коментар на Мт 1:19.
«І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом» (Лк 1:8)
Всього було двадцять чотири групи або черги священиків, чиї обов’язки визначились жеребкуванням. Восьма група була з роду Авії, до якого належав Захарія (див. 1Хр 24:7-19).
«Випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити» (Лк 1:9)
За священною межею, на відгородженій стінами території, стояв чудовий Храм, прямокутний за формою. Розпочинався він великою площею, що звалася Святим місцем, на якому містився згаданий у вірші вівтар кадіння. За Святим місцем було внутрішнє святилище, зване Святая Святих, де зберігалися Ковчег Завіту та Таблиці Закону. Лише первосвященик міг заходити у цю найбільш святу частину Храму. Ті дві частини храму Храму розділяла завіса, велика куртина. Святу будівлю облягав двір, що звався Двором священиків, а зовні нього, перед Храмом, був так званий Двір ізраїлітів, де під час церемонії кадіння стояв народ.
«А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору» (Лк 1:10)
Поки священик підносив Богу кадіння, люди на дворі приєднювалися до нього в дусі: навіть у Старому Завіті кожен зовнішній прояв поклоніння супроводжувався внутрішньою поставою відданості Богу. Тож скільки більше сенсу таке поєднання зовнішнього та внутрішнього поклоніння має у літургійних обрядах Нового Завіту, у Літургії Церкви. До того ж, така узгодженість притаманна природі людини, що є і тілом і душею.
Папа Пій XII в енцикліці Mediator Dei (“Посередник між Богом і людиною”) пише: “Справді, хоча ми змушені у смутку відзначити, з одного боку, що є місця, де дух, розуміння чи практика священної Літургії є неповними, чи ще якими, проте не відсутніми, ми також спостерігаємо з великим занепокоєнням і деяким побоюванням, що в іншому місці деякі ентузіасти, надмірно спраглі в пошуках новизни, відхиляються від шляху здорової науки та розсудливості. Не рідко, насправді, вони змішують свої плани та надії на відродження священної Літургії з принципами, які ставлять під загрозу цю святішу з дійств у теорії чи на практиці, а іноді навіть заражають її помилками, що зачіпають католицьку віри та аскетичне вчення” (Mediator Dei, 8).
«Тоді з’явивсь йому ангел Господній» (Лк 1:11)
Ангели є чистими духами, отже вони не мають жодного тіла. Тож “вони не з’являються людям такими, якими насправді є. Радше, вони виявляють себе у формах, даних їм Богом, для того щоб їх могли бачити ті, до кого їх послано” (св. Іоанн Дамаскін, «Точний виклад православної віри» 2, 3). На додачу до поклоніння та служіння Богу, ангельські духи діють як Божі посланці та як посередники Його провидіння щодо людей. Це пояснює, чому вони з’являються так часто у історії Спасіння, і чому Святе Письмо посилається на них у стількох уривках (наприклад, порівняйте з Євр 1:14). Народження Христа було такою важливою подією, що ангелам було призначено видатну роль у зв’язку з ним. Тут, як і під час проголошення Марії, архангел Гавриїл назначений щоб донести Божу звістку. “Не є випадком те, що ангел з’являється у Храмі, адже це проголошує прихід істинного Священика та готує небесну Жертву, у якій прислуговуватимуть ангели. Нехай не буде сумнівом отже, що ангели будуть присутні під час Жертви Христа” (св. Амвросій Медіоланський, «Коментарі на Євангеліє від Луки»).
«Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього» (Лк 1:12)
“Якою праведною не була б людина, вона не може дивитись на ангела без відчуття остраху. Ось чому Захарія був стривожений: він не міг не тремтіти у присутності ангела. Він не міг витримати світлого сяйва, що його оточувало.” (св. Іоан Золотоустий, «Незбагненість Божої природи»). Причиною цього є не стільки вищість ангела над людиною, скільки той факт, що через ангела просвітлюється грандіозність Божої величі: “Я впав до стіп його, щоб поклонитися йому. Але говорить мені: Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх, що мають свідчення Ісуса; Богу поклонися” (Од 19:10).
Дивіться також:
– Греко-католицький священик пропонує молоді он-лайн вивчення Біблії
– Новий погляд на вивчення Святого Письма
– На Львівщині створено три нові групки вивчення Святого Письма
– Це віддавна моя мрія – багато працювати з молоддю зі субкультур
Ілюстрація: www.bosko.pl
