У Римі для мене особливим місцем є Осередок Понтифікату та документації Івана Павла ІІ (італ. Centro di Documentazione e Studio del Pontificato di Giovanni Paolo II). Тут знаходиться музей, архів і бібліотека, в яких зібрані цінні предмети, пов’язані із життям і навчанням Папи, незліченна кількість надзвичайно цікавих речей, які колись дарували Понтифіку. Є серед них також подарунки від українців. Зокрема, хрест, подарований Блаженнішим Любомиром Гузаром, ікони, вишиті рушники, булава та багато чого іншого.
І кожна річ має свою вартість – є цінні мистецькі вироби, а є такі, що ніби, на перший погляд, не мають жодної цінності, хоча…
Майже за кожним експонатом-подарунком таємничо криється певна історія.
Історії кількох таких подарунків хочу описати. Ось килим, на перший погляд дивний, навіть викликає посмішку, є пам’яткою про надзвичайну подію. Під час публічної аудієнції у Ватикані Папа Іван Павло ІІ проходив біля людей і одна жінка насмілилася торкнутися його руки і попросити про молитву за свою хвору лежачу матір. Понтифік відповів: «Давай разом помолимося» – і почав молитву співом, який підхопили численні вірні, присутні в цей час на площі Святого Петра. Аудієнція закінчилась, і жінка зателефонувала чоловікові, із захопленням розповідаючи, що сам Папа молився за її смертельно хвору матір. Але відповідь чоловіка ще більше вразила жінку: «Знаєш, що сталося? Твоя матір почувається набагато краще!». Повернувшись додому, жінка, як дар вдячності для Святішого Отця, і пошила цей килим.
Інший подарунок – зображення Ангела, біля якого записаний вірш, пов’язаний із чудом зцілення. Молодий священик, який хворів на розсіяний склероз, приїхав до Ватикану і мав можливість співслужити із Святішим Отцем. Нікому нічого не говорив про свою хворобу, але в часі Святої Меси вони зі Святішим Отцем якось ненароком зустрілися очима. Понтифік якусь мить затримав на ньому свій погляд. Після Меси, коли цей молодий священик ішов мостом Святого Ангела (італ. Ponte Sant’Angelo) — пішохідний міст через Тибр у Римі, побудований у 134-139 рр. римським імператором Адріаном – прим. авт.), відчув у серці величезну радість і вдячність, що мав можливість співслужити з Понтифіком. Ця радість знайшла своє вираження у вірші. Повернувшись до рідного краю та відвідавши вчергове лікаря, священик дізнався, що він став повністю здоровий.
Ознайомившись з експонатами музею, я зрозуміла, що секрет величі Святого Івана Павла ІІ в його повній відданості Богові. Можна сказати, що екскурсія до Осередку була для мене мов би прощею, яка спонукала до роздумів, свідчила про перемогу добра, відкривала велич Божої Любові.
Найзворушливішим для мене став момент вшанування реліквій Святого Івана Павла ІІ та молитва за Україну.
На мою думку, життя Папи Івана Павла ІІ є чудовим прикладом для кожної людини – як бути знаряддям в Божих руках, а особливо для українського народу, який переживає нині важкі часи. Тому що ще з юних літ Кароля Войтилу супроводжували страждання: смерть матері, потім брата, батька, нещастя своєї Батьківщини в часі Другої Світової війни… І він, тоді ще молодий юнак, зумів гідно пережити ці часи і віднайти своє покликання. А в період свого понтифікату,він, вже Папа Іван Павло ІІ, часто підтримував стражденних, а особливо закликав цінувати свою батьківщину, бути витривалим в молитві та випробуваннях. Саме Іван Павло ІІ вплинув на розпад комунізму, Він був так близько Бога, що чуда зцілення відбувалися вже за Його життя. А коли Папа ступив на нашу землю, то назвав Україну улюбленою землею.
Щоб більше дізнатися про цю велику людину, заохочую усіх в Римі відвідати Осередок Понтифікату та документації Івана Павла ІІ.
Обов’язково відвідаю!