Парадоксальне Різдво

Цього року для мене відкриттям стало те, що Різдво – це свято парадоксів.. Бог виконує обітницю, яку дав своєму народові і кожній людині, але в парадоксальний спосіб. Коли ми дізнаємось секрет чи обіцянку, то одразу уявляємо у своїй голові реалізацію цього. Але часто, коли стикаємося з реальністю, то вона, більше чи менше, нас шокує. І Різдво не є винятком. Люди очікували іншого «месію», мудреці зі Сходу шукали іншого «царя», і можна продовжувати. Але хотів би зупинитися сьогодні на царях.

Вчора мав молитовне читання Святого Письма, а саме Євангеліє від Матея (Мт 2, 1-12), те, що чуємо в день Різдва. І що найцікавіше, мені впало в очі не сама сцена народження, не сам поклін мудреців, а їхня постава. Мудреців зі Сходу називають по-різному: царі, звіздарі, асторноми, маги, королі. Та й зображають їх по-різному: різний вік, колір шкіри. Але не в цьому всьому суть.

Мудреці зі Сходу, можна так сказати «поважні люди», мають знання та високе становище у суспільстві, поганському. І Бог промовив до них через «поганську» науку асторономію, яка на той час була не лише вираховуванням про рух планет і зірок. Ці три чоловіки читали майбутнє по зірках, і властиво таким чином вони взнали про народження «нового царя юдейського». Бог промовив їм їхньою мовою, яку вони зрозуміли. Але повідомлення було набагато більшим.

Справді, вони мусіли прочитати в тих зірках щось величне, що наважилися вирушити в цю подорож, незважаючи на те, що Юдея на той час була далекою, неспокійною, прикордонною провінцією Римської імперії, якою керував «цар» – ставленик Риму. Вони вирушили в дорогу з дарами до новонародженого царя держави, якої на той час політично не існувало. Але Божий меседж був настільки сильний, що вони вирушили.

Логічно, що шукаючи царя, вони йдуть у столицю. І ось перший парадокс: вони там його не знаходять. Відчитавши зорю, цікаво, вони не йшли за нею до Єрусалиму. Біблійний текст говорить дуже просто: прийшли мудреці зі Сходу, і що вони побачили зорю новонародженого царя юдейського (Мт 2,1-2). Але коли вони отримали вказівку від царя Ірода та старших народу, що їм потрібно йти у Вифлеєм, тоді біблійний текст говорить, що зоря йшла перед ними, і привела їх туди, де було Дитя (Мт 2, 9). І там, у Вифлеємі, в чужому домі, в бідній родині, не у пурпурі, не у розкошах, без сотні слуг вони знайшли Того, кого шукали. Зоря їх привела туди. І це був ще один парадокс, який був відважним жестом. Мудреці, кажучи сучасною мовою, високопосадовці зі Сходу, визнали, що ця бідна дитина, на той час, безхачтенко, який мешкає у чужому домі, є тим Царем, зірка про народження якого змусила їх відправитися в цю подорож.

Дивлячись на цих мудрих чоловіків, на їхню готовність прийянти Царя, забудьмо наші власні уявлення про «солодке» Різдво: вечеря і потім святкування за столом, який ломиться від їжі, непотрібні витрати, біганина та інше. Різдво є не таким, як ми собі часто його уявляємо. Відкриймо очі, щоб побачити Новонародженного Христа, там де Він справді є, а не там, де ми думаємо.

Володя Радько

Джерело фото