Боже слово має силу розпізнавати й зцілювати. Мова йде не тільки про особистий світ, але також і про суспільний стан. Коли поряд нас виникають різні можливості для творчості й розвитку, водночас маємо справу із негативними впливами, які потребують конкретної християнської відповіді. Йдеться про ті прогрішення, які диктуються ментальністю, модою або стилем життя.
Світлої пам’яті кардинал Карло Марія Мартіні у своїх роздумах наголошував на кількох видах колективних гріхів, які неабияке значення мають сьогодні для молоді. Перший вид таких гріхів стосується того, що говорять оточуючі, телебачення, медіа-світ. Коли людина позбавлена або не утверджена у ціннісних орієнтирах, то часто піддається впливу загалу, приймаючи необдумані рішення та чинячи такі ж вчинки. Всі ці обставини потребують нашої призадуми у світлі Божого слова.
Наступний вид колективного гріха стосується культурних чи родинних традицій. Це звички, які за промовчуванням не можна аналізувати, а тільки їх дотримуватися. В такій ситуації дуже легко стати невільником того чи іншого гріха. Прикладів існує багато, розпочинаючи від шкідливих звичок, прийнятих у колі друзів аж до дотримання певних необґрунтованих забобонів, бо так робили наші бабці і дідусі. Ще гірше, коли у членів сім’ї є недруги, з яким за будь-яких умов не можна товаришувати. Виходить так, що те що роблять інші, необхідно робити також й мені, щоб мене добре сприймали. Однак у гріховних речах необхідно наважитись вийти на світло правди. Хоч це не завжди буває легко, але можливо.
Ще одні прогрішення проявляються у людей перед аудиторією, якою б вона не була. Йдеться і про тісне коло друзів, і про масові зібрання. У таких ситуаціях зміст наших розповідей пристосовується до очікувань та смаків слухачів. І тут існує небезпека вдаватися до хитрощів, неправди та різного роду маніпуляцій.
Наостанок найбільш приховані гріхи торкаються самої людини, яка, керуючись соціальними прерогативами, живе за духом світу і їй важко у такій метушні виявити причини особистих рішень на основі сумління та віри.
Важливо, щоб ми часто пригадували Божі слова, які застерігають перед гіркотою пекла (пор. Мр. 9,43-50), радять розставляти пріоритети (пор. Мт. 6,33), позбавляючи себе тимчасової надії на користь вічної (пор. Еф. 1,18). Все це важливо, щоб пізнати навколо себе правду та дійти до спасіння (пор. І Тим. 2,3-4).
Хтось говорить про контраст Божих слів, а дехто відкриває їхню симфонію у ледь земному ритмі. Кожен віднаходить свій лад, який потребує реалізації та повноцінного виконання. А тим часом бездіяльність не спить. У грайливому дискурсі спокусник провадить свою мелодію, яка прикрашена світло-музикою, мільйонними глядачами, меценатами та славою світового бога. І лишень декотрі наважуються викрити за грандіозним шоу подію, позбавлену тривалого сенсу. Але саме це справжня перемога християнина, що дає силу впевнено ступати по дорозі життя.
До цього ми є покликані, маючи перед собою повчання Христа, які у необмежену кількість разів перевищують короткочасні приємності. Слово Господнє найбільше зігріває серце, а воднораз охолоджує його у вирі пожадань.
Фото: tvhvideo.com
