Боже об’явлення, записане у Святому Письмі чи Переданні Церкви, можна поділити на три блоки. Перший називаємо догматичним. Він розповідає про те, Яким є Бог – наприклад, що Він творець всього видимого і невидимого, всемогутній, люблячий, єдиний у Трійці і т. д. Ці правди віри не можуть бути змінені і тих, що говорять протилежне, називаємо єретиками.
Другий блок вказує на те, ким є людина – що створена на Божий образ і подобу, має безсмертну душу, її гідність більша від інших Божих творінь, що є чоловіком або жінкою, має право на життя від зачаття і до природної смерті. Ці правди також є сталими і не підлягають змінам, навіть якщо якісь людські закони говорять інакше.
Третій різновид установ, які зустрічаємо в Об’явленні – це питання культу і вони можуть змінюватися (пор. Мт. 18, 18). Сюди, наприклад, відноситься святкування суботи, обрізання та різні інші обрядові приписи. До цього третього блоку, про який говоримо, відноситься і указ апостола Павла з 11-го розділу його першого послання до Корінтян, де говориться про те, що жінка на молитві повинна покривати свою голову. В деяких християнських конфесіях ця вимога і досі є суворою, натомість в інших, зокрема і в Католицькій Церкві, ніхто її дотримання не вимагає. Чому ж так?
В часи апостола Павла, розпущене волосся жінки сприймалося як елемент зваби (знаємо, що з цих мотивів і в нашому народі донедавна існував звичай, за яким жінка під час одруження вдягала хустку і носила її вже надалі постійно, навіть і в щоденному побутовому житті). Що більше, грецьке місто Коринт, до якого пише своє послання апостол, у ті часи мало недобру славу. Воно, знаходячись на перетині важливих торгових шляхів, було відоме розпусним життям багатьох своїх мешканців. Тому Павло, у своїх листах до недавно навернених місцевих християн, багато уваги приділяє питанням чистоти. Теж і тепер, коли між ними постає суперечка покривати чи не покривати жінкам на молитві голову (виглядає, що в побутовому житті такий звичай тут не був особливо популярний), вердикт апостола є – покривати, інакше, говорить, краще волосся обстригти (І Кор. 11, 6), щоб на молитві воно не ставало іншим приводом для спокус.
У наш час і в нашому середовищі, де непокрита голова жінки не сприймається як непристойність, цей припис не має того значення, яке було тоді. Однак, він нагадує нам загалом про пристойний вигляд на спільній молитві.
Отож, якщо хтось з жінок чи дівчат звик на молитву вдягати хустку, в цьому немає жодної проблеми, так як і з тими, хто цього не робить. Тому, хай наша молитва буде молитвою «в дусі і правді» (Ів. 4, 24), як говорить Христос, а хустка не стає приводом для осуду інших.
