Відкритися і не боятися, бути і вірити, любити і довіряти, чи так це?
Чи є межі дозволеного?
Межі існують всередині нас. Саме вони дозволяють нам зрозуміти наші потреби («моє-чуже»). Без відчуття меж стає важко відфільтрувати наші потреби від потреб інших, що є важливим для власного самозбереження як фізичного, так і морального.
Ти не зможеш допомогти усім. І це не егоїзм. Часто можна спостерігати ситуації з дітьми, які «вилазять батькам на голову», маніпулюючи ними, або ситуації, коли молоді люди «розчиняються» одне в одному тощо. Як наслідок – порушення особистих кордонів та втрата поваги. Що ж робити, щоб люди «не витирали об тебе, твою душу ноги»? Прийняти, пробачити, відпустити, любити, будучи відповідальним тільки за себе. Потрібно вміти зберегти себе та не розчинитися у вирі інформації, яка нас оточує подібно фільтру для води.
І тільки від тебе залежить, ким ти будеш: чи фільтрувальною перегородкою, чи фільтратом? Часом Бог говорить нам “ні”. Він знає, що ми повинні бути відповідальними за своє життя, і іноді “ні” допомагає нам у цьому. Варто тільки прислухатися. Якщо Ви зробите те, що можете – визнаєте, повірите і попросите про допомогу – Бог зробить те, що Ви зробити не в змозі – проведе зміни (1 Івана 1:9; Якова 4:7-10; Матвія 5:3,6).
