“Як новий рік зустрінеш, так його і проведеш”, – кажуть в народі. Але найгірше, що вірять у це. Немовби певний проміжок часу мав сам у собі чудодійні властивості. А ще численні астрологічні прогнози напередодні нового року спрямовують віру своїх читачів у протилежний від Бога бік.
“Засмучує мене нечестя тих, котрі спостерігають за днями, ворожать і думають, що, коли перший день нового року і цього місяця вони проведуть в утісі та веселощах, то й цілий рік будуть проводити так само”, – сказав би сьогодні св. Йоан Золотоустий, неодноразово повторюючи це і своїм сучасникам. Видно ці вірування баламутили розум людей ще у IV столітті. І, хоч маємо з тих часів стрімкий науковий і цивілізаційний поступ, далі баламутять не одного.
Цьому почасти сприяє наша лінь, небажання мислити і брати відповідальність за власне життя на себе. Значно простіше повторювати загальники, перекладаючи цю відповідальність на них чи на щось іще. Наприклад, на рух зірок, фатум і їхні поєднання. Вірування цілком ворожі для християн. Від цього св. Йоан Золотоустий застерігає: “Син Божий, прийшовши на землю, не запроваджував вчення про долю і вплив зірок, а, навпаки, Він знищує це вчення, навчаючи нас доброчесності і вбачаючи все добре і погане в бажанні і небажанні добра”. Тобто, до чого схиляється наша свобідна воля, те і впливатиме на перебіг нашого щоденного життя.
Інакше, каже святитель, ні кари, ні нагороди не мали б жодного значення. І не тільки на есхатологічному рівні, а й на державному. Навіщо тоді карати злочинця, якщо він зробив проступок, бо йому так призначено долею, чи так розташувалися зірки; навіщо відзначати чиїсь досягнення, якщо їхнє здійснення припало на винятковий час. Але винних продовжують притягати до відповідальності (яку касує астрологія), тих, що роблять щось корисне, заохочують, і одночасно вірять у залежність характерів і вчинків людини від руху небесних тіл. Це вже суперечить не тільки моралі, а й здоровому глузду.
Як і віра в те, що вдало прожитий день нового року принесе нам щастя. “Вкрай безумно – на підставі одного дня, якби він був щасливим, очікувати того ж упродовж цілого року; і не лише від безумства, але й від диявольської намови походить таке міркування, щоби не власній діяльності і старанності, але кругообігу днів полишати справи нашого життя”.
Розбитих паралічем цього забобону св. Йоан Золотоустий, немов вправний лікар-реабілітолог, намагається підвести з ложа бездіяльності і безвідповідальності, поставити на рівні ноги, пояснюючи, здавалося б, очевидні речі: “День буває поганим чи добрим не через свою властивість, – бо день від дня нічим не відрізняється, – але завдяки нашому старанню або недбальству”. А далі вчить робити перші кроки: “Бо хто переконаний, що день буває добрий чи поганий, той ні в поганий день не стане займатися добрими справами, думаючи, що все робив би він даремно і ні від чого не отримав би користі через необхідну властивість дня, ні в добрий день знову не стане займатися цим, думаючи, що власне його недбальство ніскільки не пошкодить йому через щасливу властивість дня: і, таким чином, у тому та іншому випадку він позбудеться свого спасіння і, вважаючи працю свою то марною, то надмірною, житиме в бездіяльності і нечесті”.
У своєму “Слові на новий рік” св. Йоан Золотоустий зачіпає не лише проблему марновірства, але й непоміркованості у спиртному, адже “радість буває не від пияцтва, але від духовної молитви, не від вина, але від повчального слова”. І цим дає християнам усіх наступних поколінь настанову щодо святкування Нового року.
“Якщо ж ти хочеш отримати користь і від першого дня місяця, то чини так: коли ти побачиш кінець року, то подякуй Владиці, що Він увів тебе у такий круговорот років; скрушися серцем, прорахуй час твого життя, скажи самому собі: дні минають і проходять, роки закінчуються; більшу частину купівлі ми вже здійснили, а що зроблено нами доброго?”
Святитель радить не обмежувати це святкування лише одним днем. “Щасливим для тебе буде рік у всьому не тоді, коли ти нап’єшся п’яним у перший день, але коли і першого, і кожного дня робитимеш бажане Богові”.
Цей день нічим не відрізняється від інших, тому, як і їх, його потрібно присвятити розмові з Богом та ділам милосердя. Адже “християнинові слід святкувати не в певні місяці, не в перші дні місяця і не щонеділі, але все життя провадити в пристойному його святкуванні”.
