Ефективність у малих речах і енергійність посеред труднощів не приходять самі по собі. Це наслідок надії та світлого бачення. Однак шлях може бути не зовсім близьким.
Посеред різноманітних ґаджетів, де з’являються яскраві картинки та тексти, які можемо відкладати, завжди виникає потреба чогось більшого. У цьому контексті варто ще раз пригадати зустріч Папи Франциска з молоддю на СДМ у Кракові, де Святіший Отець закликав молодь встати з дивану. Цей заклик був ще більш вдалим для тих, хто зумів переглянути його у своїх портативних ґаджетах, лежачи на дивані. Святіший Отець має рацію з багатьох причин, особливо через те, що потребуємо особистого спілкування та проведення більше часу поза зоною комфорту.
У такий спосіб з’являтиметься запал до творення креативних речей не тільки заради вдячних усмішок оточуючих. Є щось більше… А таких зусиль можемо значно більше докласти поза монітором, який може служити радше допоміжним інструментом.
Як би це не звучало, але пригнічення й депресивний настрій також впливають на чесноту надії. Адже що таке надія як не бажання вічності. Не йдеться тільки про те, що нудьга чи сум походять лише від ґаджетів, адже така проблема виникає й у активних людей. Все ж, соціологія стає на сторону других, вказуючи, що психологічні передумови для пригнічення швидше виникнуть у частому гортанні стрічки новин, ніж у активній праці.
Участь, самовизначеність та мобілізація духу – три слова, які спонукають до надії. Приспаний духовний потенціал можна розбудити, добре майбутнє можна створити, а власну активність – розвинути.
Не варто акцентувати на тому, чого нам не вдалося досягти, а концентруймося на тому, що можемо досягти. Допомогти ж у цьому може прощення, любов та відвага у напрямку добрих починань.
Більше того, цей потенціал має поширюватися дальше себе. Сьогодні йдеться не тільки про особисте освячення, а й про спільні зусилля нашого народу. Маю на увазі також останнє звернення ініціативної групи «Першого грудня» (об’єднання відомих інтелектуалів та громадських діячів). У ньому йдеться серед іншого про заклик до молоді, який закликає: «сьогодні найвищий час струсити з себе навіяне ворогом очманіння, щоб струмінь духовної мобілізації знову об’єднав розпорошених і влив енергію в душі знесилених».
Залишається тільки навести заклик Папи Франциска з раніше згадуваної події. «Ісус спрямовує тебе за горизонт, а не до музею. Тому, друже, сьогодні Ісус посилає тебе, кличе тебе залишити твій слід в житті, слід, яким буде позначена історія, твоя і багатьох».
