Період Великого Посту у Церкві має два виміри – зовнішній і внутрішній. Щоб досягти мети посту, варто звернутися до них обох. Подібну ситуацію спостерігаємо і в соціальному житті.
Відчутна протяжність певного часу сьогодні особливо залежить від типу емоційного заангажування. Натомість опора вирішення складних завдань є неначе «габітусом», з яким пристосовуємося до конкретних обставин соціальної взаємодії. Не дарма можна довший час вирішувати всі ситуаційні напруження кількома влучними словами з елементами пристосованої на щодень невербальної комунікації.
Саме тому звичка є напрямком до звершення добра і стає чеснотою, яка дозволяє пережити труднощі у різних ситуаціях. Відтак справжній прорив відбувається у взаємодії вільної відповідальності. Це тоді, коли важко адаптуватися, але знаєш точно, що наступає непередбачувана дійсність, яку згодом буде приємно згадувати.
Відтак Великий піст – це не тільки можливість для зовнішньої зміни, яка виражається у спільній молитві, поклонах чи смутному обличчі, що незадоволене зміною раціону. Зовнішні дії, молитовний настрій та покаяльний мотив богослужінь спонукає долучитись до власної переміни. Саме через постанови чи переосмислення звиклого повсякденного життя можна цілісно відчути життя у святому Дусі.
Апостол Павло говорить про три типи людей: тілесних (Гл. 5,19-23) та духовних (1Кор. 2,13-15; Гал. 5,22-23). Час Великого Посту пропонує звернути увагу на те, який тип людини у нас домінує, щоб могти дати раду з цим, розчищаючи шлях до власної святості.
Інструменти можуть бути різноманітними. Наприклад, Папа Франциск цього року запропонував пройти цей період, звертаючи увагу на молитву, піст та милостиню. «Молитва наново пов’язує нас з Богом, милосердна любов – з ближнім, а піст – з собою самими. Бог, браття, моє життя – це три дійсності, які не перетворяться в ніщо, в які потрібно інвестувати», – підкреслює Святіший Отець.
Ідеально було б, якщо б у час посту давали додаткові вихідні для усамітнення та молитви. Звичайно, що така забаганка має шанс на існування, однак маємо шукати час, дивлячись на власні можливості.
Бажаю собі та кожному з нас рішуче наближатися до зустрічі з воскреслим Христом, проходячи шлях єдності з Богом та ближніми, щоб здобути внутрішню свободу та радість у Святому Дусі.
