Час Великого посту став для мене певним моментом життя, котрий відкрив нові пережиття. Подарував хвилини затишку, тиші, стишення та спокою. Були також хвилини, котрі заставляли хвилюватись, переживати та проживати. Моменти, котрі викликАли як сльози радості, так і сльози смутку. Було по різному. Період подарував багато спокус і випробувань, особливо в намірах, котрі були поставлені на цей особливий час. Час підготовки до Світлого празника Воскресіння Христового.
А, найважливішим для мене були секунди,коли я відчувала Божу присутність. Мала можливість з Ним побути наодинці, поговорити про найсокровенніше. Молитовно-співочі розмови або просто без слів. Дорогоцінні секунди-дарунок самого Неба.
Неодноразово була велика фізична втома. слабість. Та, після прославлення Христа через спів, співоче спілкування – нераз хотілось літати. З”являлись легкість, спокій, впевненість. Зміцнювались віра та довіра до Небесного Батька, в Його безмірну та безмежну ЛЮБОВ до мене – грішної Його дочки. Віра в себе саму, та в те.що роблю.
Страсний тиждень – період великої призадуми, Таїнства, смерті та перемоги над нею. Болю та радості. Зради та Світла. І, тут в часі чисельних Божественних Літургій, читань, піснеспівів – в середині душі відбувались незрозумілі переміни. Вулкан нових емоцій і відкриттів у ставленні до багатьох речей, перепитій, подій. Розуміння правильного розставлення приоритетів. Своєрідне переживання при зустрічі з померлим Христом, випрошування прощення та пробачення в Нього за розп”яття та гріхи свої, уступки, помилки.
А, попереду було величне свято – свято ВОСКРЕСІННЯ!!!
Я з нетерпінням очікувала цього періоду, зустрічі з НИМ! Відчути Його сповна у Святому Причасті. Ох, скільки було неймовірної радості та трепету від перших звучань “ХРИСТОС ВОСКРЕС!”. Невимовних хвилювань серця та душі, сліз, великої радості та легкості. Знаходження гармонії, світла, шляху вперед до прагнення Царства Божого.
Великий піст і Христове Воскресіння – нова сторінка в моєму житті
