Догмат Внебовзяття проголошує, що по завершенні свого земного життя тіло Марії було збережене від усякого фізичного тління і прийнято разом з душею на небо. Вчення про Внебовзяття було зроблено догмою у 1950 р. через проголошення ex cathedra Папи Пія XII, але саме це вчення, як і всі догми, походить з Біблії та традицій ранньої Церкви.
Перший натяк на Внебовзяття Марії приходить з Бут 3:15. Там ми бачимо матір Відкупителя, яка бере участь у перемозі свого сина над злом: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством…” Ви запитаєте, яке це має відношення до Внебовзяття?
Що ж, якщо ви перейдете далі у своїй Біблії, то побачите, що у Римлян 5-8 та Євреїв 2 святий Павло говорить нам, що наслідки зла, насіння Сатани, є двоякими: по-перше, гріх, по-друге, тління смерті. Отже, участь Марії у перемозі сина над злом означає, що вона, як і її син, була б вільна від усіх плям гріха і уникнула долі тілесного тління після смерті. Захищаючи її від гріха при зачатті, Бог дав Марії дивовижний привілей народитися з повнотою благодаті. А у Внебовзятті, належному фіналі до Непорочного Зачаття, її тіло було врятоване від руйнувань тління.
Більше біблійної підтримки цього вчення походить від Луки 1:28, оскільки тілесне Внебовзяття Марії було б природним наслідком того, що вона є “сповнена благодаті”; і більше того, з Одкровення 12:1, де Марія з’являється на небі, увінчана сонцем. Важливо, що ця поява Марії відбувається одразу після того, як святий Йоан каже нам, що Ковчег Завіту з’явився на небі; згадаймо, що Ковчег був однією з перших найпоширеніших християнських метафор для Марії, яка, як і Ковчег, несла в собі присутність Бога.
Тепер вас не повинно здивувати, що перша Церква вірила в цю догму. На початку четвертого століття, невдовзі після того, як християнство стало законним у Римській Імперії та коли стало можливим будувати громадські місця поклоніння, християни в Римі побудували великий храм на честь Марії. Сьогодні цей храм відома як Базиліка Санта-Марія-Маджоре (Святої Марії Великої). У цьому храмі, побудованому приблизно у 360 р. Б., є історичне свідчення ранньої віри у Внебовзяття Марії: фреска, що зображує матір Ісуса, підняту на небо ангелами.
У шостому столітті св. Григорій Турський писав: “Господь наказав взяти його [тілдо Марії] хмарою в рай: де тепер, приєднавшись до душі, [Марія] радіє з вибраними Господом і насолоджується добром вічності, що ніколи не закінчиться». Починаючи з сьомого століття, численні Отці Церкви, включаючи св. Германа Константинопольського (пом. 733), св. Андрія Критського (пом. 740) та св. Йоана Дамаскина (пом. 749), писали і проповідували про Внебовзяття.
Протягом шостого століття в Сирії та Єгипті з’явилися перші літургійні свята, присвячені Внебовзяттю. Західні літургійні свята, присвячені Внебовзяттю, почалися в Галлії (сучасна Франція) у сьомому столітті, а до восьмого століття їх відзначали у Римі. Починаючи з тринадцятого століття вчення про Внебовзяття Марії повсюдно святкувалося у всій Церкві як на Сході, так і на Заході.
Коли Пій XII оголосив Внебовзяття Марії офіційною догмою Церкви, він зазначив, що між Внебовзяттям та іншими Марійними догмами існують істотні зв’язки, зокрема про Богородичність та Непорочне Зачаття.
Внебовзяття Марії – це логічний ефект її збереження від первородного гріха. Адам і Єва також вважалися б нетлінними наприкінці свого земного життя. Марія, нова Єва, насолоджувалася тим, що перша Єва втратила через гріх.
Папа Пій також зауважив, наскільки доречно, що Ісус вирішив шанувати свою матір так, як це міг би зробити лише божественний син. Ісус досконало виконав юдейський закон, включаючи десять заповідей. У цих заповідях під номером чотири у списку є “Шануй своїх батька та матір”. Оскільки досконале виконання закону означало досконалу пошану своєї матері, має сенс, що Ісус унікально вшанував би свою матір, по-перше, вберігши її від тління могили, а по-друге, надавши їй прославлення тіла на небі до загального воскресіння тіло для всіх інших святих в останній день. Зрештою, хто з нас, якби це було в наших силах, зробив би менше для наших власних матерів?
Інше питання, яке часто виникає у зв’язку з Внебовзяттям, таке: чи Марія померла? Що ж, Церква ніколи не сказала остаточно так чи інакше. Більшість католицьких та східно-православних богословів, однак, вважають цілком ймовірним, що наприкінці свого земного життя Марія померла, і під смертю ми маємо на увазі тимчасове роз’єднання душі та тіла, при якому тіло не зазнає тілесного розпаду. Однак її смерть мала відбутися за обставин, що виходять за межі нашого звичайного людського досвіду. Марія не померла, як більшість із нас, від хвороб або від старості. Це було б неможливим у світлі її непорочного зачаття, яке захищало її від покарань, виявлених у Книзі Буття через гріх, включаючи смерть та тління.
Її тіло не зазнало б тління до або після смерті, тому що тілесне тління було наслідком Гріхопадіння, а Непорочне Зачаття Марії завадило їй отримати покарання тілесного тління. Її смерть, як і її Внебовзяття, доречна, тому що, як зразок ідеального учня, вона хотіла б наслідувати свого Сина в усьому, включаючи смерть.
Марія випромінює велич Господа
Як прекрасно і доречно життя та правда цієї матері випромінюють пишність і славу її сина! Її божественне материнство втілює нашого Відкупителя як Бога, який так полюбив нас, що Він справді став одним із нас, щоб спасти нас. Її дівицтво розкриває Його божественне та небесне походження та є прикладом досконалого учнівства Марії щодо Ісуса. Її Непорочне Зачаття є найбільшим плодом Його славного Відкуплення і приносить нашого Спасителя у цей світ в повній відокремленості від лукавого. А її Внебовзяття передвіщує кінцеву перемогу кожної людини, яка приймає Ісуса як Господа, словом чи милосердям.
Ці чотири центральні догми матері Ісуса – її божественне материнство, її вічне дівицтво, її Непорочне Зачаття та її Внебовзяття – розкривають унікальну роль Марії з Назарету в Божому плані спасіння. Однак вони також вказують на те, як Марія продовжує відігравати важливу роль у житті Церкви та всіх віруючих.
Автор: Mark Miravalle
Джерело: Catholic Exchange
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Внебовзяття Діви Марії, Пітер Пол Рубенс
