Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє
Євангеліє від св. Марка 6:14-29
14. І зачув цар Ірод, – бо ім’я Його стало явним, – і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15. Інші ж твердили: “То – Ілля!” – а ще інші: “То пророк – один із пророків!” 16. Зачувши про те Ірод, мовив: “То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.” 17. Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, – бо оженився був з нею. 18. Йоан же казав Іродові: “Не личить тобі мати жінку брата твого.” 19. Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20. бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21. Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: “Проси в мене чого бажаєш, – я дам тобі!” 23. Ще й присягнув їй: “Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства.” 24. Вийшла вона та й до своєї матері каже: “Чого маю просити?” Вона ж відповіла: “Голову Йоана Христителя!” 25. І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: “Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.” 26. Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці, 28. приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
Коментарі Отців Церкви
«Ірод, пославши, схопив був Івана, і кинув його до в’язниці» (Мр 6:17а)
Свобода духу. Тертуліан: Приберемо слово «тюрма», назвемо її віддаленням. І хоча тіло під замком, хоча плоть міцно утримується, для духу все відкрито. Мандруй за духом, крокуй за духом – і він направить тебе не тінистими стежками і не довгими галереями, а дорогою, яка веде до Бога. І наскільки часто духом ти будеш ходити по ній, настільки ж часто будеш відчувати, що ти не в тюрмі. (Тертуліан «До мучеників»).
«Не годиться тобі мати жінку брата твого» (Мр 6:18)
Про напоумлення ближнього. Іван Золотоустий: Він побачив тирана, що скидав закони шлюбу, і з відвагою оголосив посеред площі: «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого!..» Ось і ти поправ хоча б товариша свого по служінню, рівного тобі по честі, і, навіть якщо доведеться тобі померти, не зволікай напоумити брата … І не говори мені цих дурних слів: «Яке мені діло? У мене немає з ним нічого спільного!” Тільки з дияволом у нас немає нічого спільного, а з усіма людьми у нас багато спільного. Адже вони причетні до тієї ж природи, що і ми, населяють ту ж землю, харчуються тієї ж їжею, у них Той же Владика, вони прийняли ті ж закони і покликані до тих же благ, що й ми. Тому не будемо говорити, що у нас немає нічого з ними спільного. (Іван Золотоустий «До Антиохійського народу»).
«Ірод боявся Івана … і з задоволенням слухав його» (Мр 6:20)
Сила доброчесності. Іван Золотоустий: Марко каже, що Ірод дуже шанував цього чоловіка, хоча той і викривав його. Наскільки багато значить доброчесність! (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 48.2).
«Дочка Іродіади увійшла, танцювала і сподобалася Іродові і тим, що сиділи з ним при столі» (Мр 6:22)
Злочинна клятва. Августин Гіппонський: Дівиця танцює, а мати в цей час лютує. Поки ті, що бенкетують, віддаються утіхам та розпусті, дається клятва. Як злочинно ця клятва дається, так само злочинно вона виконується. (Августин Гіппонський «Проповіді» 307.38).
«І поклявся він їй: чого тільки мене попросиш, дам я тобі» (Мр 6:23)
Нерозсудливість, що веде до загибелі. Іван Золотоустий: Вона танцювала, а після танцю вчинила інший гріх, ще тяжчий, бо переконала цю безрозсудну людину клятвенно пообіцяти їй, чого б вона не попросила. Бачиш, до якої нерозсудливості призводить клятва? А що, якби вона попросила твою голову? А якщо все царство? Він, однак, нічого такого не усвідомлював, бо поруч стояв диявол, що сплітав міцну пастку, і з того часу, як той виголосив клятву, він і пастку розставив, і всюди розкинув сіті. О, злочинне прохання! Але вона все ж умовила його, задумавши накинути вуздечку на цей священний язик, який і донині волає. Адже кожен день, а вірніше, в кожній церкві ви чуєте, як Іван волає через Євангелія і каже: «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого» (пор. Мт 14:4). Ірод відсік голову, але не зупинив голосу, змусив замовкнути мову, але не саме викриття. Бачите, що робить клятва? Відсікає голови пророкам. Бачиш приманку? Бійся погибелі! (Іван Золотоустий «Огласительне слово про клятву»).
Раби пристрастей. Іван Золотоустий: Так дорожив Ірод своєю владою і так миттєво був полонений своєю пристрастю, що поступився під впливом її танцю. Що дивуватися тому, що сталося в ті часи, коли і зараз, після такої премудрості, заради танцю цих випещених молодиків багато хто віддає навіть власну душу, не потребуючи будь-якої клятви? Бо, полонені насолодою, вони йдуть, ніби овечки, куди їх потягне вовк. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 48.3).
Як слід ставитися до своїх клятв? Беда Високоповажний: Ми чуємо тут про гріх однаково безчесних діянь: про нестримне святкування дня народження, про розбещений танець дівиці і про необдуману клятву царя. Кожне з них вчить нас не діяти таким чином … Прийнявши рішення, Ірод став його жертвою: він мав або порушити клятву, або накликати на себе іншу ганьбу, щоб уникнути клятвопорушення. Тому якщо трапиться нам необачно дати клятву, яка при розгляді призведе до ще гірших наслідків, то слід змінити її у відповідності зі здоровим глуздом: якнайшвидше порушити клятву, щоб не впасти в ще більший злочин саме через побоювання переступити її. Ось Давид поклявся перед Богом вбити Навала, людину дурну й нечесну, і розорити все його майно, але при втручанні мудрої Авігеї відразу ж зоставив погрози і вклав меч у піхви, не відчуваючи провини за те, що порушує клятву, дану раніше (1Цар 25:2-39). Ірод поклявся дати танцюючій дівчині все, що вона забажає, і, злякавшись розмов бенкетуючих, сам бенкет осквернив кров’ю, коли призначив нагородою за танець вбивство пророка. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія» 2.23.89).
«Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Івана Хрестителя» (Мр 6:25)
Більший гріх проти більшої святості. Беда Високоповажний: Любов до жінки перемогла: вона змусила Ірода накласти руки на того, кого він знав як людину праведну і справедливу. Не захотівши зупинити розпусту, він взяв на себе провину людиновбивства: те, що здавалося меншим гріхом, стало причиною гріха більшого. Перед очима Бога з ним відбувається те, що заради примхи перелюбниці, якій, як він знав, слід було відмовити, він проливає кров пророка, який, як він знову ж знав, був до вподоби Богові … Однак наслідком цього є те, що святість Івана ще більш освячується: святість служителя Євангелія, ніби пальмовою гілкою, вінчається святістю мученика. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія» 2.23.74).
«Цар засмутився» (Мр 6:26а)
Що значить «засмутився»? Амвросій Медіоланський: Коли мовиться, що цар засмутився, мається на увазі не каяття царя, а, скоріше, визнання несправедливості. Адже, як відомо, за задумом Божим люди, які вчинили безчестя, визнанням своїм засуджують себе. Але заради клятви і тих, що сиділи з ним при столі, – говорить Євангеліє. Що може бути ганебнішим від веління вбити людину, щоб у бенкетуючих не відкрилися очі? (Амвросій Медіоланський «Про дів»).
«Але заради клятви і тих, що сиділи з ним при столі, не захотів їй відмовити» (Мр 6:26б)
Ганьба і жорстокість. Амвросій Медіоланський: Ганьба, коли царство обіцяється за танець. Жорстокість, коли в данину клятві приноситься смерть пророка. (Амвросій Медіоланський «Про обов’язки священнослужителів»).
«Надіславши прибічника, цар звелів принести голову його» (Мр 6:27)
Передбачення страждань Христа. Петро Хризолог: І ось тоді жадібний дракон в голові раба покуштував того, чого він так прагнув, – страждань Господа. (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 174.44).
«І приніс голову його на полумискові» (Мр 6:28а)
Сила обезголовленого і неміч його ката. Іван Золотоустий: Розглянь також, яка сила в’язня і неміч тирана. Бо останній не зміг змусити замовкнути навіть одного язика, але, знищивши його, замість нього і слідом за ним відкрив тисячі уст. Перший же негайно налякав царя слідом за вбивством: так сильно страх струсонув совість Ірода, що він думав, ніби вбитий ним повстав з мертвих і творить чудеса (пор. Mp 6:14-16). І тепер, починаючи з того часу, і назавжди, Іван постійно викриває його по цілому світові – і через самого себе, і через інших. Бо кожен, хто читає це Євангеліє, каже: «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого» (поp. Mp 6:18). Та й крім Євангелія, під час зустрічей і на зборищах, вдома, на вулиці, всюди … по всій землі, яку освітлює сонце (пор. Пс 47:11; Іс 52:10; Міх 5:4; Дії 13:47; Рим 10:18), і навіть до самих околиць, ти почуєш цей голос і побачиш цього праведника: як він до цього дня волає, виголошує і викриває тирана, і ніколи не замовкає, причому його викриття з плином часу не слабшає. (Іван Золотоустий «Про тих, що спокушаються» 22.7.5-9.5, 9.6-11).
«І віддав її дівчині» (Мр 6:28б)
Мати і дочка. Амвросій Медіоланський: Голову його приносять Іродіаді: та веселиться, радіє, нібито, убивши суддю, позбулася злочину. Що скажете ви, праведниці? Бачите, чому ви повинні вчити дочок, а від чого відучати? (Амвросій Медіоланський «Про дів»).
Вінець вічного життя. Іван Золотоустий: Якої шкоди зазнав цей праведник від смерті? від насильницької смерті? від ланцюгів? від в’язниці? Кого з розсудливих він не виправив тим, що говорив, тим, що зазнав, тим, що й тепер ще проповідує те ж саме, що й тоді за життя? Тому не говори: чому дозволено було йому померти? Бо те, що сталося з ним, було не смертю, але вінцем, не смертю, але первопочином вищого життя (пор. Од 2:10). Навчися любомудрості, і не тільки не зашкодить тобі ніщо з подібного, але і вигоду знайдеш щонайбільшу (пор. Мт 10:28). (Іван Золотоустий «Про тих, що спокушаються»).
Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 2, Евангелие от Марка” (2001)
Ілюстрація: Beheading of St. John the Baptist by Callisto Piazza da Lodi
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
