Наше учнівство оновить світ. Не в тому сенсі, що ми є причиною оновлення. Ісус помер за наші гріхи раз і назавжди. Його благодать оновлює світ.
Але не зробіть помилки: ми – Його інструменти.
Свята Едіт Штайн, також відома як св. Тереза Бенедикта від Хреста, пише: “Це серйозний попереджувальний клич: здайся без застережень Господу, який покликав нас. Це вимагається від нас, щоб обличчя землі могло оновитися”. Ми, як учні, повинні віддатися Господу, віддатися Його планам щодо нас. Тоді і тільки тоді цей спраглий, втомлений та зношений світ матиме трохи перепочинку.
Ісус запрошує нас знову віддатися Йому. Він каже кожному з нас: “Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною” (Марка 8:34). Прийняти хрест – ось що таке віддатися; це справжнє учнівство.
Дороговказ, а не кінець
Однак хрест не є метою. Ми, християни, не повинні вважатися мазохістами. “Хрест, – каже Едіт Штайн, – не є самоціллю”.
Вона продовжує: “Він стоїть на висоті і манить нас до вершини”. Хрест – це не те, чого ми прагнемо. Ми прагнемо Неба, єднання з Богом і святими. Хрест, однак, є зброєю. Це символ, який зближує нас.
Поглянувши на хрест, ми можемо йти за Христом і шукати Його.
Але є більше цього. Ісус продовжує в Євангелії: “Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе” (Марка 8:35). Едіт Штайн пояснює: “Христос віддав своє життя, щоб відкрити людству вхід у життя вічне”. “Тому, – продовжує вона, – щоб здобути вічне життя, людство зобов’язане пожертвувати життям земним”.
Віддатися Богові означає дивитися повз цілі та цінності цього світу. Хрест, небесний маяк, сигналізує про те, як ми повинні слідувати як учні. Це спосіб жертви, зречення. Ми повинні постійно шукати смерті з Христом, щоб воскреснути з Ним.
Два хрести
Французький поет Леон Блой у своїх працях протиставляє два хрести. Блой згадує, що до того, як святу Жанну д’Арк привели на смерть, вона попросила хрест, щоб споглядати його. Солдат виготовив для неї простий дерев’яний хрест з двох клаптиків дерева. Жанна молилася перед цим скромним знаком у свої останні хвилини.
Порівняйте дерев’яний хрест з іншим хрестом. Дерев’яний хрест Христа, котрому поклоняються вірні у Страсну П’ятницю, контрастує із залізним хрестом, тоді символом військового престижу, врученим щоб вшанувати, як каже Блой, “вбивць та підбурювачів, у винагороду за їхні злочини”.
Пишучи посеред Європи, що зазнає війни та розбрату, Блой сповідує свою віру в дерев’яний хрест. “Жахи нашого часу мають апокаліптичну ноту, яку можна передбачити, що вона стане ще яснішою. Але зрештою залізний хрест буде переможений дерев’яним хрестом, тому що цей хрест є вибором Бога і знаком Його любові”.
Нам не потрібно приймати політику Блоя, щоб прийняти його розуміння дерев’яного хреста. Цей хрест є, як каже Блой, “хрестом жебраків і безхатьків, ніжний хрест старих сільських доріг, вітальний хрест жалюгідних, покалічених, тих, у кого кровоточать ноги, розриданих сердець, тих, хто був покусаний зміями пустелі і які виліковуються від ран, дивлячись на нього, цей хрест нещастя і слави”.
Це хрест, перед яким ми віддаємось. Хрест, який одночасно є нашим тягарем і нашою свободою.
Хрест у нашому житті
Свята Літургія – це втілення для нас смерті Ісуса. Господня жертва на Голгофі, під час Літургії, стає присутньою тут і зараз. Брати участь з відданістю і завзяттям, відвідувати Літургію і єднати наші серця з жертвою священика, означає прийняти хрест і внести його благодать у наше життя, як учні.
Вибираймо цей дерев’яний хрест. Хрест віддачі, хрест Ісуса, хрест учнівства. Тому що, коли ми приймаємо цей хрест, коли ми піддаємося випробуванням і стражданням, коли ми відмовляємося від своїх страхів, своїх надій та своїх мрій, тоді ми звільняємося. Ми звільнені. А на свободі ми можемо оновити обличчя землі.
Автор: Fr. Patrick Briscoe, OP
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Фото: IV Horton on Unsplash
