Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Марка 8:34-38
34. І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: “Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе. 36. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися Мене й Моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.”
Коментарі Отців Церкви
«Зречись себе» (Мр 8:34а)
Чи суворі Його заповіді? Августин Гіппонський: Суворим і важким видається те, що Господь наказав: Хто хоче йти за Мною, зречись себе (пор. Мт 16:24; Лк 9:23)! Однак заповідь Його не сувора і не важка, бо Він Сам допомагає її виконати … Якщо щось в заповідях і строге, то пом’якшує цю строгість любов (пор. Мт 11:29-30). (Августин Гіппонський «Проповіді»).
Про перше падіння. Цезарій Арльський: Так само, як людина занапащає себе любов’ю до себе, самозапереченням вона здобуває себе. Любов до себе була першим падінням людини: якщо б вона тоді не полюбила себе неслушним чином, і натомість поставила би Бога вище від себе, і вирішила бути в покорі у Бога, то не відкинула б вона Бога і не вчинила би за своєю власною волею (Пор. Бут. 3). (Цезарій Арльський «Проповіді»).
«Візьми хрест свій» (Мр 8:34б)
Хрест тіла. Тертуліан: Якщо хочеш бути учнем Господа, то необхідно тобі прямувати за Господом, взявши хрест свій (пор. Мт 16:24; Лк 9:23; 14:27), тобто, всі тягарі й страждання, або ж саме тіло твоє, яке за формою хрестоподібне. (Тертуліан «Про ідолопоклонство»).
Переслідування від недругів і псевдобратів. Цезарій Арльський: Що означає: «Нехай візьме свій хрест»? – Нехай несе тягарі і так прямуватиме за Мною. І як почне дотримуватися звичаїв Моїх і настанов, то з’явиться у нього багато противників, багато тих, що перешкоджають, і багато не просто насмішників, а навіть переслідувачів. І це будуть не тільки погани, що поза Церквою, а й ті, хто, перебуваючи всередині у Ній, здійснюють справи ганебні, ставлячи себе поза Нею. Такі люди вихваляються іменем християн, проте самі постійно переслідують добропорядних християн (пор. Мт 5:11). В організмі Церкви вони те ж саме, що кепські рідини усередині тіла (пор. 2Пт 2:1-3). Ти ж, якщо хочеш йти за Христом, не зволікай, неси хрест Його: зі злими будь терплячий і не падай. Хай не спокусить тебе фальшиве щастя злих людей. Заради Христа ти повинен усім знехтувати, щоб тобі заслужено стати Його спільником. (Цезарій Арльський «Проповіді»).
Настанова про хрест. Августин Гіппонський: Прямуй швидше за цими настановами, мій дорогоцінний друже (Цей лист Августина адресований якомусь Лаетові): візьми хрест свій й іди вслід за Господом (пор. Мт 16:24; Лк 9:23). Коли я звернув увагу на те, що домашні турботи відволікають тебе від занять божественним, то зрозумів, що скоріше хрест твій несе і направляє тебе, ніж ти несеш його. Господь, що наказує нам нести хрест наш, щоб безперешкодно йти за Ним, хіба не смертність нашої плоті позначає хрестом? Це вона розпинає нас, доки смерть не поглине її переможно (пор. Іс 25:8; Ос 13:14; 1Кор 15:54-55). Отже, сам хрест цей повинен бути розп’ятий і пронизаний цвяхами страху Божого; інакше інший хрест, що чинить опір розпусним і вільним членам нашого тіла, ми не зможемо нести. Прямувати за Господом можна тільки несучи хрест; як же ти будеш йти за Ним, якщо ти не Христовий? (Августин Гіппонський «Послання»).
«І йди за Мною» (Мр 8:34в)
Перший крок. Цезарій Арльський: Куди ж нам іти за Ним, як не туди, куди Він пішов? Адже ми знаємо, що Він воскрес і зійшов на небо, туди нам і потрібно йти за Ним (пор. Йо 3:13-15; Рим 10:6). Зрозуміло, що не варто впадати у відчай, бо так Він Сам пообіцяв; адже сама людина цього ніяк не може … А хто бажає йти за Христом, той нехай прислухається до слів апостола: «Якщо хтось каже, що перебуває у Христі, то він повинен ходити так, як ходив Христос (пор. Кол 2:6; 1Йо 2:6)». Чи хочеш ти йти за Христом? Тоді будь смиренним, яким Він був, і не зневажай Його смирення, якщо хочеш дійти до Його величі. Тернистою стала дорога, коли людина згрішила, однак вона вирівнялася, коли по ній Своїм воскресінням пройшов Христос, перетворивши щонайтіснішу стежку у величний шлях. Цим шляхом крокують двома ногами, тобто смиренням та любов’ю. Всіх вабить вершина, але покора – перший крок. Що ти йдеш непомірним кроком? Ти хочеш впасти, а не зійти! Почни з першого кроку, тобто зі смирення, і ти вже здійснив сходження. (Цезарій Арльський «Проповіді»).
«Хто втратить душу свою заради Мене та заради Євангелії» (Мр 8:35)
Як зрозуміти ці слова? Августин Гіппонський: Повеління втратити свою душу не означає, що кожен з нас повинен убити себе – це було б неспокутуваним злочином. Проте воно вимагає від нас убити в душі те плотське, чим насолоджується наше життя, що спливає, на шкоду життю майбутньому. Ось що значить «зненавидіти душу свою і втратити її». Цінність цього з’ясовується, коли Господь відкрито говорить нам про плоди здобуття душі: Хто ненавидить душу свою на цім світі збереже її в житті вічному (Йо 12:25). (Августин Гіппонський «Послання»).
«Яка користь людині, що здобуде весь світ» (Мр 8:36)
Незнання справжніх благ. Климент Олександрійський: Ті, хто не чинить добрих справ, навіть не знають, що їм на користь. Якщо вже так, то, не знаючи справжніх благ, вони нездатні також правильно молитися до Бога про їх отримання. А отримавши, ні дару не відчувають, ні насолодитися не вміють гідно тим, чого не знають … Причина ж незнання – в неуцтві. (Климент Олександрійський «Стромати»).
Цей світ і майбутній вік. Климент Римський: Це сказано про цей світ і майбутній вік – двох одвічних супротивників. Перший вмовляє нас до перелюбу і розтління, до грошолюбства і обману, другий же від них відрікається. З цієї ж причини ми не можемо бути друзями обох, але слід нам, відрікшись від першого, вступити в спілкування з другим. Вважаю, що краще нам буде зненавидіти тутешнє, оскільки воно незначне, недовговічне і тлінне, полюбити ж тамтешнє, тобто нетлінні блага. (Климент Римський «Друге послання до Коринтян»).
Любов до світу і любов до Бога. Цезарій Арльський: Світ гідний любові, але ще гідніший її Той, Хто створив світ. Гарний світ, але ще гарніший Той, Ким світ створений. Сліпучий світ, але набагато миліший Той, Хто його створив. Тому, браття улюблені, давайте намагатися, наскільки можливо, не захворіти любов’ю до світу, щоб не полюбити нам творіння більше від Творця (пор. Рим 1:25). Адже Бог для того дав нам все земне, щоб ми всім серцем і всією душею полюбили Його (пор. Вт 10:12; Мт 22:37). Кожного ж разу, коли ми починаємо любити дари Божі понад Самого Бога, ми викликаємо гнів Божий на нас. Ви й самі знаєте, що серед людей трапляється так: хтось подарує обранцеві якусь річ, а той починає нехтувати тим, хто її подарував, люблячи тільки саму річ. Дарувальника він вже не тільки не вважає своїм другом, а й починає дивитися на нього як на ворога. З цього пізнаємо, що Бог любить тих, хто життя вічне любить більше, ніж земні блага. (Цезарій Арльський «Проповіді»).
«Хто буде Мене та Моєї науки соромитися» (Мр 8:38а)
Антиномії віри. Тертуліан: Я врятований, якщо не посоромлюсь Господа мого. «Хто, – говорив Він, – Мене посоромиться, того і Я посоромлюся» (пор. Мт 10:33). Втім, я не вбачаю причин для збентеження, які виявляли б через мій мерзенний сором безсоромність і щастя дурня. Розіп’ятий Син Божий – не соромно, бо варте сорому (пор. Рим 10:11). І помер Син Божий – у це можна повірити, тому що безглуздо (пор. 1Кор 1:23) І воскрес, похований, – це вірно, тому що неможливо. Але як же все це могло насправді статися з Ним, якби Сам Він не був справжнім, якби Він воістину не мав у Собі те, що розпиналося, вмирало, хоронилось і воскресало, – тобто плоті, просякнутої кров’ю, що тримається на кістках, пронизаної нервами, обплетеної венами? (Тертуліан «Про плоть Христа»).
Перед обличчям страждань. Тертуліан: Якщо я уникаю страждань, то сумніваюся у вірі. «Блаженні вигнані за ім’я Моє» (пор. Мт 5:10-11), отже, нещасні ті, хто бігає від страждань. Хто витриває до кінця, той спасеться (Мт 10:22). Як же я, коли ти просиш мене бігти, стану «тим, хто витривав до кінця»? (Тертуліан «Про втечу під час гонінь»).
Про малодушних. Кипріан Карфагенський: Сам Господь говорить: Хто буде соромитись Мене … того посоромиться і Син Чоловічий. А чи є християнином той, хто себе таким вважає, але християнином бути соромиться або відчуває страх? Як може бути з Христом той, хто наблизитися до Христа соромиться або ж побоюється? (Кипріан Карфагенський «Про занепалих»).
«Коли прийде у славі Отця Свого» (Мр 8:38б)
Рівночесний з Отцем. Григорій Ніський: Син не ділить слави з Отцем, а має всю славу Отця, як і Отець має всю славу Сина (пор. Йо 17:5). (Григорій Ніський «Спростування сповідання Евномія»).
Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 2, Евангелие от Марка” (2001)
