(Дивіться також: Посібник для початківців з молитви на вервиці)
Хоча вервиця широко відома своїми медитативними якостями, вона також може мати позитивний вплив на повсякденне життя людини.
Перш за все, якщо молитися з вірою, вервиця дає можливість внутрішньо спілкуватися з Ісусом та Марією.
Отець Джон Проктер пояснює цей аспект вервиці у своїй книзі “Посібник з вервиці для священиків та мирян”.
Коли ми промовляємо нашу вервицю у дусі віри, ми перебуваємо в присутності Ісуса Христа, не торкаючись краю Його одягу, не гріючись у тіні Його Апостола, а розмовляючи з Ним, думаючи про Нього, слухаючи Його, навчаючись від Нього, люблячи Його і будучи любленим Ним у відповідь. Як можемо ми спілкуватися з нашим Господом і з Його святою Матір’ю, і не бути активними, як Мойсей зійшов з гори, відбиваючи світло Неба, якщо не на нашому обличчі, то принаймні в глибині душі? Як думати про Нього і говорити з Ним, як робимо ми перебираючи наші намистини, не стаючи кращими і святішими від цього духовного контакту?
Цей перший аспект вервиці, заснований на її здатності поставити нас у присутність Ісуса та Його Матері, що завжди є позитивним досвідом. Чим більше часу ми проводимо з Ісусом та Марією, тим більша ймовірність, що ми віддзеркалюватимемо їхню любов у нашому повсякденному житті.
Пов’язана з цим першим атрибутом вервиці, друга причина, чому вервиця може мати позитивний вплив на нас, полягає в тому, що, молячись її, ми будемо розмірковувати над таємницями Євангелія.
Якщо, у наших думках, ми злетимо над цією долиною і станемо на вершину гори, чи то у Вифлеємі, чи на Голгофі чи на Оливній горі, і вдихнемо чисте свіже повітря небесних таємниць, хіба наші груди не розширяться духовно, а серце не битиметься швидше з надприродними емоціями віри, впевненості та любові? Розум буде очищений піднесеними істинами, коли вони проникнуть у небесні потоки; серце розширюватиметься з ніжною любов’ю, що приходить до нашого серця з серця Христа.
Вервиця – це, по суті, “біблійна молитва”, і, занурившись у Євангеліє, ми можемо наблизитися до Ісуса і надихнутися подіями Його життя, щоб стати героїчними у нашому власному житті.
Віра, надія та милосердя мають зростати у духовному житті, якщо ми постійно у контакті з таємницями, які надихають і народжують їх. Якщо ми часто перебуваємо у своєїй вервиці, “дивлячись на Ісуса, Автора і Завершителя нашої віри”, чесноти Його життя повинні відображатися на наших шляхах, як тінь Петра над хворими, і ми повинні піднятися на вищий рівень. Ми не можемо думати про життя та шляхи Христа у простому, дитячому дусі віри, не стаючи більш подібними до Христа, простішими, слухнянішими, терплячішими, більш прощаючими, “покірливішими та покірнішими серцем”.
Як і будь-яка молитва, це може відбутися, лише якщо ми молимося на вервиці з вірою та довірою до Бога. Якщо ж це робиться з необхідності або рутини, то її ефект зменшиться. Однак у поєднанні з вірою сила вервиці може мати глибокий вплив на наше повсякденне життя.
Автор: Philip Kosloski
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Фото: Ruggiero Scardigno
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
