Часом можна заплутатись побачивши, як Католицька Церква робить нові проголошення того, у що вона вірить.
Яскравим прикладом є догмат Внебовзяття Марії, офіційно визначений зовсім недавно, у 1950 році.
Таким чином, це може здатися “новою” доктриною, коли насправді Церква лише визначає те, у що вона вірила століттями.
Монах 4-го століття, св. Вінсент Леринський, наводить легко зрозумілий приклад у листі, розміщеному у Officium lectionis.
Розвиток означає, що кожна річ розширюється, щоб стати собою, тоді як зміна означає, що річ змінюється з однієї речі на іншу.
Св. Вінсент пояснює, що розвиток є завжди добрий, але зміни – ні.
Релігія душ повинна слідувати закону розвитку тіл. Хоча тіла з роками розвиваються і розгортають свої складові частини, вони завжди залишаються такими, якими вони були. Існує велика різниця між квіткою дитинства та зрілістю віку, але ті, хто старіє, – це ті самі люди, які колись були молодими. Хоча стан і зовнішній вигляд однієї і тієї ж особи можуть змінюватися, це одна і та ж природа, одна і та сама особа.
Ключ у тому, що Церква залишається незмінною, хоча може виглядати інакше, ніж тоді, коли вона була “дитиною”.
Зміни, з іншого боку, спотворили б Церкву і змінили б доктрину на щось зовсім інше.
Якщо б людська форма перетворилася на якусь форму, яка не належала б її власній природі, або навіть якби до суми її членів щось додали або відняли, усе тіло неодмінно загине або стане карикатурою, або принаймні ослабне. Точно так само доктрина християнської релігії має належним чином слідувати цим законам розвитку, тобто, стаючи міцнішою з роками, з часом все ширшою, з віком – зростаючи.
Лист св. Вінсента пропонує досконалі критерії для кожного разу, коли керівники Церкви збираються для обговорення церковних питань. Розвиток добрий і гідний похвали, але змін, додавання або віднімання переконань завжди слід уникати.
Автор: Philip Kosloski
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
