Вам важко молитися вервицю? Спробуйте вигукувати її (в машині, повній дітей)!

Інші дописи автора

        Вам важко молитися вервицю? Спробуйте вигукувати її (в машині, повній дітей)!

        (Дивіться також: Посібник для початківців з молитви на вервиці)

        “Можливо, ми повинні помолитися за них дев’ятницю!” – проскандувала я, тому що я – найбільша католицька лицедійка у світі.

        Я гойдала свою дитину на качелях прекрасного осіннього дня, коли друг розповів мені про місцеву сім’ю, що перебувала у кризі. Я висунула цю пропозицію, не знаючи, що жовтень – це місяць вервиці. Я й поняття не мала, мабуть, тому, що у мене інвалідність щодо вервиці. Серйозно, мені важко; ця молитва така довга і вона повторюється, і все оце про те, що потрібно сидіти на місці та не рухатися… але що, якщо є спосіб полегшити це? За хвилинку я розповім вам про прийоми, які придумали ми з дітьми.

        Спершу, дозвольте мені повернутися назад – оскільки дев’ятниця (яка була моєю ідеєю) перетворилася на 54-денну новену (що ЗОВСІМ не було моєю ідеєю), а я була зобов’язана і рішуча віддати всю себе молитві. Я б хотіла, щоб мої наміри були чистими – побачити щасливе вирішення кризи мого друга. Але, чесно кажучи, я трохи більше захопилася тим, що нарешті з’ясувала, що вона таке – ота вервиця.

        Хоча я час до часу “клацала намистинами” цієї біблійної молитви, датованої 13-м століттям, я завжди згадую про спонтанні молитви часів мого євангельського виховання. І хоча я люблю особистий стиль свого дитинства, я часто прагну глибшого, більш медитативного досвіду.

        Я й не підозрювала, що це прийде до мене через мийницю, повну брудного посуду.

        “Генрі, допоможи мені”, – попросила я свого 9-річного хлопчика одного вечора на кухні. Моя вервиця лежала на столі, але впав на підлогу і її кудись забрала дитина. Тож ми рахували вголос, поки я прибирала після вечері: “Відвідини – Перше: Богородице Діво, радуйся… Друге: Богородице Діво, радуйся…” і так далі, молилися ми разом, працючи.

        Генрі посміхався, насолоджуючись часом наодинці зі мною. Так ми закінчили кілька десятків, і коли я висушила руки, я зрозуміла, що неймовірно приємно розмірковувати про життя Христа, а не про речі, які зазвичай крутяться в голові, коли я мию посуд (фінанси, сімейна драма, моя стільниця, яка виглядає так, ніби нас окупували білки).

        Серйозно, минув лише тиждень, але мені подобається “напрямок думок”, який щоденна вервиця дає моєму життю. Оскільки я лінива, ми з моїми сімома синами ламаємо цей мій недолік протягом усього дня і молимося, прибираючи білизну або застеляючи ліжка; іноді ми вигукуємо вголос “Богородице Діво” у фургоні, оскільки сім хлопчиків не роблять нічого спокійно. Ми закінчили десяток по дорозі додому з футболу, і я подумала: “Гей, це стримувало їх від того, щоб битися між собою!”

        Недарма так багато святих люблять цю молитву! Архиєпископ Фултон Шін якось сказав: “Вервиця – найкраща терапія для тих розгублених, нещасних, заляканих і розчарованих душ саме тому, що передбачає одночасне використання трьох сил: фізичної, вокальної та духовної”.

        Він також сказав: “Вервиця – це книга сліпих, де душі бачать і розгортають найбільшу драму любові, яку коли-небудь знав світ”.

        Це саме те “глибоке і медитативне”, якого я шукала. Тим не менш, я навіть не на півдорозі цієї мега-новени, тож помоліться за мене!

        Автор: Sarah Robsdottir
        Джерело: Aleteia
        Переклад з англійської: Максим Гонтар
        Фото: Richard.Joo

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.