Послання Urbi et Orbi
Його Святості Івана Павла II
Різдво, 2000
1. «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним» (1Кор 15:45). Це слова Апостола Павла, які підсумовують таємницю людства, відкупленого Христом. Таємниця, прихована у вічному плані Бога; таємниця, яка певним чином стала історією з втіленням Вічного Слова Отця; таємниця, яку Церква знову переживає з глибокими емоціями під час цього Різдва 2000 року, Року Великого Ювілею. Адам, перша «жива людина», Христос, «животворний дух»: слова Апостола допомагають нам зазирнути глибше, розпізнати в народженій у Вифлеємі Дитині колись заколеного Агнця, що розкриває сенс історії (пор. Од 5:7-9). При Його Народженні зустрілися час і вічність: Бог в людині і людина в Бозі.
2. «Перший чоловік Адам став душею живою». Безсмертний геній Мікеланджело зобразив на стелі Сікстинської капели момент, коли Бог Отець передав дар життя першій людині і зробив її «душею живою». Між пальцем Бога і пальцем людини, що простягаються один до одного і майже торкаються, здається, стрибає невидима іскра: Бог повідомляє людині тремтіння її власного життя, створюючи її за своїм образом і подобою. Цей божественний подих є джерелом унікальної гідності кожної людини, безмежного прагнення людства до нескінченності. Саме до тієї миті непроникної таємниці, початку людського життя на землі, наші думки звертаються сьогодні, коли ми споглядаємо Сина Божого, який стає Сином Людським, вічним обличчям Бога, відображеним в обличчі Дитини.
3. «Перший чоловік Адам став душею живою». Завдяки божественній іскрі, яка закладена в ній, людина є істотою, наділеною розумом і свободою, і, таким чином, здатна відповідально вирішувати щодо себе та своєї долі. Велика фреска Сікстинської капели продовжує сцену первородного гріха: змій, обвитий навколо дерева, вмовляє наших прабатьків з’їсти його заборонений плід. Геній мистецтва та інтенсивність біблійної символіки ідеально поєднуються, щоб викликати той трагічний момент, початок для людства історії бунту, гріха і смутку. Але чи міг Бог забути діло своїх рук, шедевр Творіння? Ми знаємо відповідь віри: «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал 4:4-5). Ці слова Апостола Павла лунають з особливою красномовністю, коли ми споглядаємо дивовижну подію Різдва, у цей рік Великого Ювілею. У новонародженому, покладеному в ясла, ми вітаємо «нового Адама», який став для нас «животворним духом». Уся світова історія тяжіє до Нього, народженого у Вифлеємі, щоб повернути надію кожному чоловікові та жінці на обличчі землі.
4. З ясел наш погляд сьогодні охоплює все людство, покликане прийняти благодать «другого Адама», але все ще спадкоємця гріха «першого Адама». Чи не це перше «ні» Богу, повторене в кожному людському гріху, продовжує псувати обличчя людства? Діти, які зазнали насильства, принижені та покинуті, жінки, зґвалтовані та експлуатовані, молоді люди, дорослі та люди похилого віку маргіналізовані, нескінченні потоки вигнанців та біженців, насильство та конфлікти у багатьох частинах світу. Я з великим занепокоєнням думаю про Святу Землю, де насильство продовжує заплямувати кров’ю важкий шлях до миру. А що сказати про країни – я маю на увазі особливо Індонезію – де наші брати і сестри за вірою, навіть у цей день Різдва, переживають трагічний час випробувань і страждань? Сьогодні ми не можемо не згадати, що тінь смерті загрожує людям на кожному етапі життя і є особливо загрозливою на його ранньому початку та природному кінці. Спокуса заволодіти смертю, передбачаючи її прихід, стає дедалі сильнішою, ніби ми господарі свого життя чи життя інших. Ми стикаємося з тривожними ознаками «культури смерті», які становлять серйозну загрозу для майбутнього.
5. Проте, якою б щільною не була темрява, наша надія на тріумф Світла, яке з’явилося в цю Святу Ніч у Вифлеємі, ще сильніша. Так багато добра тихо творять чоловіки і жінки, які щодня живуть своєю вірою, своєю працею, відданістю своїм сім’ям і благу суспільства. Підбадьорюють також зусилля всіх, у тому числі чоловіків і жінок у суспільному житті, які прагнуть сприяти повазі прав кожної людини та зростання солідарності між народами різних культур, щоб борги найбідніших країн були забуті та щоб були досягнуті достойні мирні угоди між націями, які беруть участь у трагічних конфліктах.
6. До народів у всіх частинах світу, які сміливо рухаються до цінностей демократії, свободи, поваги та взаємного прийняття, а також до всіх людей доброї волі, незалежно від їхньої культури, сьогодні адресовано радісне послання Різдва: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання» (пор. Лк 2:14). Від людства, коли воно наближається до нового тисячоліття, Ти, Господи Ісусе, народжений для нас у Вифлеємі, просиш поваги до кожної людини, особливо до малих і слабких; Ти просиш припинити всі форми насильства! Війни, гноблення і всіх напади на життя! О Христе, на якого ми сьогодні дивимося в обіймах Марії, Ти є причиною нашої надії! Святий Павло говорить нам: «Старе минуло, настало нове» (2Кор 5:17). У Тобі, тільки у Тобі, людству надається шанс стати «новим творінням». Дякую Тобі, Дитя Ісусе, за цей Твій дар!
Веселого Різдва усім!
Джерело: www.vatican.va
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Michelangelo – Creation of Adam
